Справа № 560/5213/21
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
15 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи ГУ ДПС України у Хмельницькій області Михайленка Вадима Миколайовича про визнання протиправною та скасування вимоги,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи ГУ ДПС у Хмельницькій області Михайленка В.М. про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.02.2021 року №ф-2008-25.
Ухвалою від 07.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків строком десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Зокрема, судом відзначено про необхідність зазначення позивачем належного відповідача у позові, а також подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України/або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено, надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
На виконання вимог суду, позивачем подано заяву в якій зазначено, що останнім вже оскаржувалася в судовому порядку вимога податкового органу від 17.02.2021 №ф-2008-25, однак ухвалою від 12.04.2021 позовну заяву повернуто позивачеві. В зв'язку з вищезазначеним, останній просив поновити строк звернення до суду.
Ухвалою від 20.05.2021 позовну заяву повернуто позивачу, оскільки суд дійшов висновку про необгрунтованість підстав для поновлення строку на звернення до суду, наведених ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останнім не наведено обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно вимог частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже законом, крім загальних встановлено і спеціальні строки звернення до суду.
Згідно зі ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так, предметом спору у даній справі є вимога податкового органу про нарахування боргу (недоїмки) №Ф-2008-25 від 17 лютого 2021 року.
Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" врегульовано, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що строк на оскарження вимоги про нарахування боргу (недоїмки) складає 10 календарних днів з моменту її отримання, або протягом того ж строку, з моменту винесення рішення за результатами оскарження вимоги про сплату єдиного внеску до податкового органу вищого рівня.
В той же час, як слідує з оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції взагалі не з'ясовувалася дата отримання позивачем спірної вимоги. Залишаючи позов без руху, суд виходив виключно із дати винесення вимоги та дати подання позову.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення первинної позовної заяви позивачу, не може бути підставою для поновлення строку при зверненні з повторним позовом.
В свою чергу Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року у справі №826/13606/16 зазначив, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об'єктивні, але й суб'єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права.
Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
Так, законом не встановлено строку для повторного подання позовної заяви, однак виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин.
Колегія суддів звертає увагу, що подання повторної позовної заяви у п'ятнадцятиденний строк з моменту винесення ухвали про повернення первинної позовної заяви від 12.04.2021, з врахуванням строків її отримання, може свідчити про намір позивача реалізувати право на звернення до суду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 280/5168/18), від 13 травня 2021 року (справа № 160/1217/20) та від 17 вересня 2021 року (справа № 360/3071/20).
Так, у справі “Bellet v. France”, Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, поважними.
За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи ГУ ДПС України у Хмельницькій області Михайленка Вадима Миколайовича про визнання протиправною та скасування вимоги скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.