Справа № 153/907/21
Головуючий у 1-й інстанції: Швець Р.В.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
16 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Залімського І. Г. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 995263, винесену відносно нього 29.05.2021 за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн та закрити справу на підставі ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях події складу адміністративного правопорушення;
- стягнути з відповідача судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про незаконність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки ним не було вчинено порушень Правил дорожнього руху.
Позивач вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вини своєї не визнає, швидкісного режиму та ПДР не порушував, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки не складався. Поліцейський на місці зупинки порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлену КУпАП, а саме: в клопотанні про забезпечення участі захисника при розгляді справи відмовив, права не роз'яснив, спочатку виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і лише потім запропонував написати на окремому аркуші пояснення з приводу вказаної події.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що 29.05.2021 року інспектором 6-ї роти 1-го батальйону полку УПП в Одеській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ДПО18 995263 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUAREG номерний знак НОМЕР_1 29.05.2021 о 10 годині 50 хвилині, в Роздільнянському районі Одеської області на трасі М-05 Київ-Одеса, 428-1 км, водій порушив вимогу дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" та рухався зі швидкістю 108 км/год, перевищив максимально допустиму швидкість більш як на 90 км/год, чим порушив п.п.12.4 ПДР. Швидкість зафіксовано приладом TruCam ТС000663.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова поліцейського серії ДПО18 995263 від 29.05.2021 винесена на підставі та в межах повноважень, наданих інспектору та у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України, оскільки позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та будь-які правові підстави для скасування постанови відсутні.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: спочатку винесено оскаржувану постанову і лише після цього надано можливість позивачу викласти свої пояснення, до початку розгляду справи не роз'яснено позивачу процесуальних прав, не вжито дій щодо надання позивачу можливості реалізувати право на отримання правової допомоги.
Крім того, позивач зазначає про недопустимість наданих відповідачем доказів.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 т. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.12.4 ПДР.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до пп."б" п.12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з п.3.29 Правил дорожнього руху, таким знаком є "Обмеження максимальної швидкості", згідно якого забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Згідно із частиною 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина 1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG з державним номерним знаком НОМЕР_1 29.05.2021 рухався в населеному пункті зі швидкістю 108 км/год.
Дана обставина вбачається з фото-, відео- доказів, зафіксованих лазерним вимірювачем швидкості TruCam серії ТС 000663, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Тобто, фотознімок та відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCam ТС 000726, є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що позивач перевищив дозволену законом швидкість і, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів також зазначає, що лазерний вимірювач швидкості "TRUCAM LTI 20/20" відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.
Щодо застосування TruCam, то можливість використання виробу "TruCAM LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Тобто, покази приладу TruCam ТС000663 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 ТС000663, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 108 км/год, а також зазначені географічні координати місця вчинення правопорушення.
Також в матеріалах справи наявний відеозапис здійснений 29.05.2021 о 10 годині 50 хвилин за допомогою приладу TruCam LTІ 20/20 ТС000663 на якому зафіксовано транспортний засіб Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/год, що в свою чергу підтверджує вину позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Разом з цим, з показів даного приладу вбачається факт порушення на автомобільній дорозі М-05 за географічними координатами: "(47° 1' 03.87" N) (30° 19' 08.02" E)".
Колегією суддів вище зазначено, що даний прилад є належним доказом в розумінні законодавства.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дорожні знаки, що встановлювали обмеження швидкості руху спочатку 90, 70 км/год., а потім 50 км/год. розташовані неподалік до місця зупинки позивача, що підтверджується відеозаписом наданим відповідачем.
Підтвердженням наявності дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год." на автодорозі М-05 "Київ - Одеса" - є стоп-кадр 25-ї, 36-ї секунди з відеозапису та сам відеозапис ділянки дороги по маршруту позивача на якій діють дорожні знаки " 3.29 "Обмеження максимальної швидкості".
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати про те, що факт перевищення позивачем максимально допустимої швидкості руху у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Слід також вказати, що перевищення швидкості руху, як й інші правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпеки, яка є категорією об'єктивною й існує незалежно від її оцінки кимось. Саме рівень суспільної небезпеки служить тією головною ознакою, за якою класифікуються певні протиправні діяння та визначається їх належність до кримінальних, адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень, а також встановлюється міра відповідальності за їх вчинення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що інформація на доданому до відзиву диску DVD-R не є оригіналом електронного доказу, а також не відповідає вимогам ст.99 КАС України щодо засвідчення копії електронного доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
В силу положень ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Колегією суддів встановлено шляхом огляду змісту оптичного диску, що архівний файл Шарко zip. з відповідними файлами (відеофайли та документи, що підтверджують сертифікацію та повірку приладу ТruCam та ін.), що містяться на ньому, підписано електронним цифровим підписом уповноваженої особи.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно з п.1, 5 розділу IV Інструкції 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Суд звертає увагу, що при виявленні адміністративного правопорушення та притягненні особи до адміністративної відповідальності складання процесуального документа повинно відбуватись з дотриманням вимог порядку оформлення постанови, які передбачені нормами КУпАП та Законом України "Про Національну поліцію".
Суд, дослідивши відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, встановив, що після зупинки транспортного засобу позивачеві було роз'яснено суть правопорушення, ознайомлено з даними, які були зафіксовані на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 ТС000663.
При цьому ОСОБА_1 не заперечував щодо зафіксованої на прилад TruCAM ТС000663 швидкості руху його транспортного засобу та не оспорював наявність дорожніх знаків, що обмежують швидкість руху. Лише, коли дізнався про розмір адміністративного стягнення, вказав, що при вимірюванні швидкості, прилад TruCAM мав би знаходитись на штативі і він буде звертатися до суду. Після чого інспектор виніс оскаржувану постанову, а потім надав позивачу можливість написати свої заперечення щодо інкримінованого йому правопорушення.
Тобто, позивач виклав свою незгоду щодо інкримінованого йому правопорушення на окремому аркуші вже після винесення постанови, однак відповідач повинен був надати можливість позивачу надати відповідні пояснення ще до винесення оскаржуваної постанови.
Також, як вбачається з відеозапису, позивачу в порушення вимог ст. 268 КУпАП на місці до початку розгляду справи не роз'яснено процесуальних прав позивача в повному обсязі. Поліцейським лише вказано про право на оскарження постанови до суду та право користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Однак таке часткове роз'яснення не може вважатися виконанням поліцейським вимог ст. 268 КУпАП.
В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи відповідач не спростував, обставин щодо недотримання посадовою особою відповідача роз'яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов'язків, дотримання інших вимог Інструкції 1395 та КУпАП, що свідчить про протиправність прийнятої постанови.
Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
В той же час, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо ненадання інспектором можливості реалізації права на юридичну допомогу.
З відеозапису доданого відповідачем до матеріалів справи вбачається, що позивач до початку і під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, ні після повідомлення інспектора про можливість користуватися правововою допомогою, не заявляв таких клопотань. Водночас, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права позивача на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Разом з тим, законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про недотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в свою чергу, відповідачем не спростовано доводи позивача в частині недотримання процедури розгляду справи, згідно з Інструкцією 1395 та КУпАП, у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Разом з тим, досліджені матеріали адміністративної справи вказують на вчинення позивачем правопорушення.
Ці обставини не дають можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
За встановлених обставин справи саме таким чином і мав діяти суд першої інстанції.
З цих підстав, виходячи із згаданих повноважень, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування спірної постанови з направленням справи на новий розгляд уповноваженим органом.
Новий розгляд справи сприятиме відновленню порушених прав позивача під час попереднього розгляду справи щодо нього. З іншого боку відповідач матиме можливість усунути ті недоліки своїй попередніх дій, які згадувалися судом раніше.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що також має наслідком його скасування.
Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати прийнявши нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 995263, винесену відносно нього 29.05.2021 за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 4 ст. 122 КУпАП направити Управлінню патрульної поліції в Одеській області на новий розгляд.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив те, що за подання адміністративного позову позивач сплатив 908,00 грн., а за подання апеляційної скарги 831,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 визначений у розмірі 2270 грн.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову у даній справі становив 454,00 грн, а за подання апеляційної скарги - 681,00 грн. (150% х 454,00 грн.)
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1135,00 грн судового збору.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За змістом пункту 3 частини третьої статті 317 КАС порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Отже, враховуючи те, що у справі неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
За змістом частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи, що суд першої інстанції зазначених дій не вчинив, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, яким скасовує спірну постанову, а справу про адміністративне правопорушення (яка складається виключно зі спірної постанови), надсилає на новий розгляд до компетентного органу, тобто відповідачу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДПО18 № 995263 від 29.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за за ч. 4 ст. 122 КУпАП направити Управлінню патрульної поліції в Одеській області на новий розгляд.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1135,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2021 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Залімський І. Г. Драчук Т. О.