Справа № 560/2697/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
16 листопада 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09 лютого 2021 року №Ф-4162-13 на суму 3849,34 гривень.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що вважає вимогу незаконною та просить її скасувати, оскільки при її формуванні не були враховані норми чинного податкового законодавства України, оскільки позивач 01 лютого 2021 року перерахував кошти в розмірі 3300,00 грн. зі сплати ЄСВ за VI квартал та 30 грудня 2020 року перерахував кошти в розмірі 550,00 грн. - за найманого працівника за грудень 2020 року на відповідні рахунки. Сума боргу з позивача не списана, а навпаки, як наслідок стала підставою, щоб 09 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4162-13.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09 лютого 2021 року №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Хмельницькій області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено із матеріалів справи, позивач є самозайнятою особою та здійснює незалежну професійну діяльність - є адвокатом.
На виконання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач у строк встановлений Законом сплачував єдиний соціальний внесок.
Згідно квитанції №ПН3919722 від 01 лютого 2021 року позивач перерахував кошти в розмірі 3300,00 грн. зі сплати ЄСВ фізичних осіб самозайнятих осіб за VI квартал та згідно квитанції №ПН3796116 від 30 грудня 2020 року перерахував кошти в розмірі 550,00 грн. - за найманого працівника за грудень 2020 на відповідні рахунки.
На підставі реєстраційних та облікових даних АІС "Податковий блок" Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) станом на 01 лютого 2021 року від 09 лютого 2021 року №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн., оскільки загальна сума заборгованості позивача станом на 01 лютого 2021 року становила 3849,34 грн., в т.ч.: по ІКП 71010000 (за найманих осіб) борг в сумі 549,34 грн., який платником самостійно задекларований згідно Звіту за грудень 2020 №359735 від 05 січня 2021 року, термін сплати 20 січня 2021 року; по ІКП 71040000 (ЄСВ за себе) борг в сумі 3300,00 грн. (нарахування за 4 квартал 2020 №19448/еv від 19 січня 2021 року, термін сплати 19 січня 2021 року), який був сплачений 01 лютого 2021 року платіжним дорученням №ПН41899343 від 01 лютого 2021 року.
Позивач, не погоджуючись зі спірною вимогою звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що підстава, яка слугувала для винесення оскаржуваної позивачем податкової вимоги від 09 лютого 2021 року №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн. станом на момент розгляду справи відсутня, оскільки податкова заборгованість в сумі 3849,34 грн. погашена позивачем 30.12.2020 та 01.02.2021 відповідно, тобто до дати винесення спірної податкової вимоги - 09.02.2021.
Оскільки позивач сплатив ЄСВ за себе та за найманого працівника, що підтверджується квитанціями №ПН3796116 від 30.12.2020 на суму 550,00 грн. та №ПН3919722 від 01.02.2021 на суму 3300,00 грн., тому дійшов висновку, що підстави для виставлення спірної податкової вимоги відсутні.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу представник відповідача мотивує тим, що відповідно до реєстраційних та облікових даних АІС "Податковий блок", загальна сума заборгованості станом на 01.02.2021 становила 3849,34 грн., в т.ч.: по ІКП 71010000 (за найманих осіб) борг в сумі 549,34 грн., який платником самостійно задекларований згідно Звіту за грудень 2020 №359735 від 05.01.2021, термін сплати 20.01.2021; по ІКП 71040000 (ЄСВ за себе) борг в сумі 3300,00 грн. (нарахування за 4 квартал 2020 №19448/еv від 19.01.2021, термін сплати 19.01.2021), який був сплачений 01.02.2021 платіжним дорученням №ПН41899343 від 01.02.2021.
На підставі цих даних Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) станом на 01.02.2021 від 09.02.2021 №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн., відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).
Платниками єдиного внеску, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність.
Частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону № 2464-VI.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від фактичного отримання доходу від такої діяльності. Тобто з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що фізична особа-підприємець зобов'язана самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 2-4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
На суму недоїмки, відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до пункту 1, підпункту 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно з частиною 11 статті 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Тобто, якщо особа самостійно не сплачує єдиний внесок та має на кінець звітного року недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надсилає такій особі вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Враховуючи вказане, вимога про сплату недоїмки єдиного внеску засвідчує факт існування боргу особи перед державою за вказаним платежем та є первинною по відношенню до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.
Також, до особи застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали справи, на підставі реєстраційних та облікових даних АІС "Податковий блок" Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) станом на 01.02.2021 від 09.02.2021 №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн., оскільки загальна сума заборгованості позивача станом на 01.02.2021 становила 3849,34 грн., в т.ч.: по ІКП 71010000 (за найманих осіб) борг в сумі 549,34 грн., який платником самостійно задекларований згідно Звіту за грудень 2020 №359735 від 05.01.2021, термін сплати 20.01.2021; по ІКП 71040000 (ЄСВ за себе) борг в сумі 3300,00 грн. (нарахування за 4 квартал 2020 №19448/еv від 19.01.2021, термін сплати 19.01.2021), який був сплачений 01.02.2021 платіжним дорученням №ПН41899343 від 01.02.2021.
Разом із тим, згідно квитанції №ПН3919722 від 01.02.2021 позивач перерахував кошти в розмірі 3300,00 грн. зі сплати ЄСВ фізичних осіб самозайнятих осіб за VI квартал та згідно квитанції №ПН3796116 від 30.12.2020 перерахував кошти в розмірі 550,00 грн. - за найманого працівника за грудень 2020 на відповідні рахунки.
При цьому, відповідно до пункту 24.3 статті 24 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Отже, з моменту видачі банком розрахункового документу платнику щодо перерахування коштів, податкове зобов'язання слід вважати таким, що виконане платником.
Покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету обов'язкових платежів є таким, що не відповідає вимогам законодавства.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстава, яка слугувала для винесення оскаржуваної позивачем податкової вимоги від 09.02.2021 №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн. станом на момент розгляду справи відсутня, оскільки податкова заборгованість в сумі 3849,34 грн. погашена позивачем 30.12.2020 та 01.02.2021 відповідно, тобто до дати винесення спірної податкової вимоги - 09.02.2021.
Суд звертає увагу відповідача, що оскільки позивач сплатив ЄСВ за себе та за найманого працівника, що підтверджується квитанціями №ПН3796116 від 30.12.2020 на суму 550,00 грн. та №ПН3919722 від 01.02.2021 на суму 3300,00 грн., тому підстави для виставлення спірної податкової вимоги були відсутні.
Щодо доводів апелянта про наявність боргу по ІКП 71010000 (ЄСВ за найманих осіб) станом на 14.06.2021 - 364,81 грн., то колегія суддів зазначає наступне. З податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку вбачається, що найманий працівник ОСОБА_2 16 грудня 2020 року був звільнений з роботи за згодою сторін та з часу звільнення йому не сплачується заробітна плата та не сплачуються відповідні податки та збори, в тому числі ЄСВ. За відпрацьовані ним робочі дні 30 грудня 2020 року було сплачено ЄСВ 550 грн. Відтак, доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, адже сплата ЄСВ за найманого працівника за той період, в якому він не працював не передбачена законодавством.
Отже, колегією суддів встановлено, що усі платежі сплачено та будь-яка заборгованість за особою відсутня.
Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком попередньої інстанції, що контролюючий орган діяв протиправно, а висновки такого органу в свою чергу не відповідають дійсним обставинам справи, а тому суд вважає що податкова вимога, винесена Головним управлінням ДПС в Хмельницькій області від 09.02.2021 №Ф-4162-13 на суму 3849,34 грн., є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2021 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.