Справа № 560/2315/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
15 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просив:
-визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні дозволу на переоформлення у власність ОСОБА_1 легкового автомобіля марки ЗАЗ 110308 - 44 червоного кольору, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
-зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 розрахунок з розрахунковою сумою на сплату залишкової вартості та надати дозвіл (довідку) на переоформлення у власність (перереєстрацію) легкового автомобіля марки ЗАЗ 110308 - 44 червоного кольору, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтованні апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку матеріалам справи та доводам позивача.
20.09.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2010 ОСОБА_2 як інваліду І групи "Великої Вітчизняної війни", Департаментом соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надано автомобіль марки ЗАЗ 110308-44 червоного кольору, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначене підтверджується копією, наявного в матеріалах справи, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , зареєстрованого 1-м ВРЕВ м. Хмельницький УДАІ УМВС України в Хмельницькій області.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, у розділі "Особливі відмітки" встановлено заборону відчуження вказаного транспортного засобу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданою виконавчим комітетом Грузевицької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Відповідно до довідки Чорноострівської селищної ради від 23.02.2021 №142 ОСОБА_1 постійно проживала та вела спільне господарство разом з чоловіком - ОСОБА_2 до дня смерті останнього 11 червня 2014 року.
У серпні 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на перереєстрацію транспортного засобу-автомобіля марки ЗАЗ 110308-44 на своє ім'я.
Листом від 04.09.2020 за №04.03-4529 Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, розглянувши звернення про перереєстрацію автомобіля, відмовив в переоформленні, оскільки протягом 6 місяців з дня смерті особи з інвалідністю позивач не зверталася з відповідною заявою та не сплатила до бюджету розрахункову вартість автомобіля.
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконано вимог щодо сплати розрахункової суми вартості автомобіля до державного бюджету впродовж шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю, в зв'язку з чим, відповідачем правомірно відмовлено в отриманні дозволу для перереєстрації легкового автомобіля.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П. 22 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інваліди війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, безоплатно забезпечуються автомобілем першочергово із числа позачерговиків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (далі Закон №2961-IV) визначено, що особа з інвалідністю-це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі статтею ст. 26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Ч. 9 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч. 2 ст. 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів врегульовано Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999.
Згідно п. 3 Порядку № 999 до членів сім'ї інваліда належать громадяни України, які проживають разом з ним, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку. В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Пунктом 16 Порядку № 999 врегульовано, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:
- мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті;
- був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації;
- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним вартості автомобіля протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Грузевицької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Однак, позивач лише у серпні 2020 року звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на перереєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки ЗАЗ 110308 - 44 червоного кольору, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на своє ім'я зі сплатою його залишкової вартості.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 зверталася до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації з відповідною заявою на переоформлення автомобіля.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на свій соціальний стан та вік, однак такі посилання не можуть свідчити про поважність причин пропуску визначеного законом строку на звернення для перереєстрації автомобіля померлого інваліда.
Слід зазначити, що чинним законодавством взагалі не передбачено поновлення такого строку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про переоформлення транспортного засобу відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 200/11191/18-а та від 28 листопада 2019 року у справі №806/31/17.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та рскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.