Справа № 487/8789/18
Провадження № 2/487/45/21
05.11.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Щербини С.В., за участю: - секретаря судового засідання - Дем'яненко Є.А., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу №487/8789/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
28.12.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., яким просив визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис №14514, вчинений 18.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту від 06.10.2008 року №640/932-К932, за період з 06.01.2015 року по 06.01.2017 року, в загальній сумі 256060,57 доларів США.
Позов обґрунтований тим, спірний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог ст. статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», після спливу терміну позовної давності до заявлених вимог з огляду на положення п. 1.1.1, 2.4.5 Договору та стягнута заборгованість не є безспірною в частині стягнення заборгованості за відсотками (процентами) в розмірі 132947,10 доларів США, з огляду на те, що банк мав право нараховувати проценти лише за період з 06.10.2008 року по 10.02.2009 року, тобто до зміни строку повернення кредиту відповідно до п. 4.5 даного договору.
Ухвалою судді від 21.01.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначеного підготовче судове засідання по справі.
Ухвалою суду від 26.02.2019 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до розгляду по суті.
12.03.2019 року до канцелярії суду надійшов відзив АТ «Укрсоцбанк» , яким останній заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначив, що 06.10.2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було Договір кредиту №640/932-К932, відповідно до якого позивачу було надано кредитні кошти в розмірі 123212,00 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення до 05.10.2033 року. Свої зобов'язання банк виконав в повному обсязі. Наголосив на тому, що 28.11.2013 року між ОСОБА_1 та банком було укладено Договір про внесення змін до Договору кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року, яким позивачем було здійснено дії з визнання суми боргу та узгоджено новий графік повернення кредиту та процентів за користування кредитом, що у відповідності до ст. 264 ЦК України свідчить про переривання строку позовної давності.
22.04.2019 року представник позивача надав до канцелярії суду заяву з поясненнями, в якій зазначив, що положення Переліку №1172 щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, втратили чинність 22.02.2017 року, що свідчить про те, що станом на 18.07.2017 року, тобто на дату вчинення спірного виконавчого напису, був відсутній перелік документів, за якими стягнення з позивача кредитної заборгованості могло бути проведено на підставі виконавчого напису.
Ухвалою суду від 12.08.2019 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову було відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18.10.2019 року дана ухвала скасована, зупинено стягнення на підставі спірного виконавчого напису.
Ухвалою суду від 23.01.2020 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа Банк».
Ухвалою суду від 22.12.2020 року витребувано від Інгульського ВДВС у м. Миколаєві міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) оригінали Договору про внесення змін від 28.11.2013 року до Договору кредиту №06.10.2008 року, №640/932-К932 з Додатком №1 до даного договору.
20 січня 2021року до канцелярії суду надійшли витребувані за вищенаведеною ухвалою документи.
Ухвалою суду від 28.01.2021 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» оригінали документів які містять підпис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював на підприємстві ТОВ «Грінтур-Екс» у період з 21.04.2015 року по 13.06.2017 року, в тому числі заяву ОСОБА_1 про прийняття на роботу, наказ про прийняття на роботу (з підписом працівника про ознайомлення з наказом), заяву про звільнення, наказ про звільнення (з підписом працівника про ознайомлення з наказом) та інші документи щодо трудових відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» з ОСОБА_1 , які містять підпис ОСОБА_1 .
22.02.2021 року до канцелярії суду надійшли витребувані за вищенаведеною ухвалою докази.
Ухвалою суду від 03.06.2021 року призначено по справі почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлено до експертної установи.
21 вересня 2021 року до канцелярії суду надійшов висновок експерта від 07.09.2021 року та матеріали цивільної справи.
Ухвалою суду від 23.09.2021 року провадження по справі поновлено.
22.10.2021 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача з письмовими поясненнями, в якій представник позивача зазначив про нікчемність договору від 28.11.2013 року про внесення змін до договору кредиту у зв'язку із недодержанням письмової форми правочину, про що свідчить висновок експерта. За такого вважає, що при визначені розміру заборгованості та строків позовної давності необхідно керуватися умовами договору кредиту без врахування змін до нього. За такого, позивач у строк до 10.11.2008 року не сплатив 411,00 доларів США на погашення тіла кредиту та проценти за жовтень 2008 року, в наслідок чого повернення кредиту в повній сумі повинно було здійснено в строк до 09.02.2009 року. Сплачений позивачем платіж 22.02.2011 року платіж на погашення процентів не вплинув на наступні платежі, оскільки був здійснений поза межами 90-денного строку з початку прострочення. За такого, вважає, що на момент вчинення спірного виконавчого напису було пропущено трирічний строк позовної давності та розмір кредитної заборгованості за спірним виконавчий написом не відповідає дійсності з огляду на нарахування банком процентів у строк до 06.01.2017 року, право нарахування яких припинилося 09.02.2009 року. За такого, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа приватний нотаріус Чуловський В.А. в призначене судове засідання не з'явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 06.10.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №640/932-К932. За умовами даного договору, банк надав позивачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 123212,00 доларів США зі сплатою 14 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначених в Додатку №2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту наведено в Додатку №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною. Пунктом 1.1.1. Договору визначено порядок здійснення погашення кредиту: з листопада 2008 року по вересень 2033 року - щомісячно до 10 числа - 411,00 доларів США; у жовтні 2033 року - 323,00 долари США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 05 жовтня 2033 року, на умовах визначених Договором.
Згідно п. 1.2 Договору кредиту, Детального розпису сукупної вартості кредиту, кредит було надано позивачу на споживчі цілі - на фінансування будівництва житла згідно Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 26.09.2008 року №68-09/08, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «Телец-Каптіл». Пунктом 2.1. Договору кредиту визначено, що надання кредиту проводиться шляхом перерахування кредитором кредитних коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок позичальника з наступною їх конвертацією (обміном через операційну касу кредитора в гривні для подальшого перерахування на поточних рахунок ТОВ ФК «Телец-Капітал»).
За такого, позивачем 06.10.2008 року була оформлена заява на видачу кредиту на суму 123212,00 доларів США в еквіваленті 599980,83 грн., яка цього ж дня було конвертована в гривню меморіальним валютним ордером №6 від 06.10.2008 року і перерахована в гривнях на поточний рахунок ТОВ «ФК «Телец-Капітал».
Згідно п.п. 2.4.1, 2.4.2 Договору кредиту, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця (включно), а у місяць надання кредиту - здійснюється в останній день цього місяця, за період з дня отримання кредиту позичальником по день, що передує дню нарахування процентів (включно). До того ж, п. 2.4.5 визначено, що оплата процентів здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту не пізніше 10 числа місяці наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти.
В забезпечення умов вищенаведеного договору, 06.10.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА_1 та ТОВ «Телец ВАК» було укладено договір поруки №640/932-П932.
Згідно Заяви ОСОБА_1 останній відмовився від отримання кв. АДРЕСА_1 за Договором №68-09/08 про участь у Фонді фінансування будівництва від 26.09.2008 року.
Згідно договору про внесення змін від 28.11.2013 року до Договору кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року сторонами станом на дату укладення договору (станом на 28.11.2013 року) було погоджено, що заборгованість по сплаті за кредитом складає 123212 Доларів США; заборгованість по сплаті за процентами за користування кредитом складає 84348,81 доларів США. Погашення суми заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до нового графіку погашення кредиту, що передбачений Додатком №1 до цього Договору про внесення змін, починаючи з 28.11.2013 року, до 10 числа (включно) кожного місяця та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 05.10.2033 року (включно), на умовах, визначеним договором кредиту з врахуванням положень цього Договору про внесення змін. Окрім того, визначено, що погашення суми заборгованості за процентами за користування кредитом, здійснюється відповідно до графіку платежів відстрочених до сплати процентів, що передбачений Додатком №1 до цього Договору про внесення змін, починаючи з 28.03.2014 року, до 10 числа (включно) кожного місяця та з кінцевим терміном повернення заборгованості за відстроченими до сплати процентами за кредитом до 10.03.2015 року (включно). Встановлено проценту ставку за користування кредитом в розмірі 0,01 % процентів річних з дати підписання даного договору про внесення змін до 27.03.2014 року. Сплата строкових (поточних) процентів за користування кредитом, що нараховуються з дати підписання цього Договору про внесення змін, здійснюється в загальному порядку, передбаченому Договором кредиту. Даний договір містить Додаток №1 від 28.11.2013 року до Договору про внесення до Договору кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року, яким визначено новий графік погашення кредиту.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною 1статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною 3статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
За частиною 1статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 53, 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц).
З огляду на вказане, а також те, що згідно висновку експерта №СЕ-19/115-21/10160-ПЧ від 07.09.2021 року встановлено, що Договір від 28.11.2013 року про внесення змін до Договору кредиту від 06.10.2008 року №640/932-К932 та Додаток №1 до Договору від 28.11.2013 року про внесення змін до Договору кредиту від 06.10.2008 року №640/932-К932 були підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою. За такого, суд приходить до висновку про те, що даний договір та Додаток №1 до нього не породжують правових наслідків для боржника, тобто судом встановлено обставину нікчемності правочину.
18 липня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №14514, яким стягнув на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року за період з 06 січня 2015 року по 06 січня 2017 року в сумі 256060,57 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 123113,47 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 132947,10 доларів США.
За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого2012 року № 296/5(далі Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.
Зі змісту наданих приватним виконавцем Чуловським В.А. документів на підставі яких було вчинено вищенаведений виконавчий напис (том 1, арк. справи 103-138) вбачається, що спірний виконавчий напис було вчинено в тому числі на підставі Договору від 28.11.2013 року про внесення змін до Договору кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року та Додатку №1 від 28.11.2013 року до Договору про внесення змін до Договору кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року, про нікчемність яких суд дійшов висновку. Період за який проводиться стягнення заборгованості за виконавчим написом включає в себе період коли розрахунок заборгованості банком було здійснено у відповідності до нікчемного правочину, про що свідчить надана банком приватному виконавцю Довідка від 06.01.2017 року та розрахунок вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Договором кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 року, які включать в себе періоди після 28.11.2013 року. Наведене свідчить про те, що кредитна заборгованість стягнута за позивача за виконавчим написом не є безспірною.
Умовами договору кредиту №640/932-К932 від 06.10.2008 оку визначено строк сплати платежів позичальником до 10 числа кожного місяця (п.1.1.1. та п. 2.4.5 Договору).
При здійсненні розрахунку строку позовної давності судом не враховуються положення нікчемного Договору від 28.11.2013 року про внесення змін до договору кредиту від 06.10.2008 року та Додатку №1 до нього, з огляду на те, що вони не породжують жодних правових наслідків для ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 5статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Переліку (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Між тим статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що обов'язковою умовою вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вказана норма встановлює якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18)).
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, наведено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наданих суду приватним виконавцем документів на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис вбачається, що позивач у строк до 10.11.2008 року не сплатив 411 доларів США на погашення «тіла» кредиту та проценти за жовтень 2008 року, та не сплачував жодних грошових коштів протягом наступних 90 календарних днів. Наведене свідчить про те, що позивач повинен був повернути кредитні кошти в повному обсязі в строк до 09.02.2009 року у відповідності до п. 4.5 Договору кредиту, тобто, на перший робочий день після закінчення 90 днів з початку прострочення.
Сплачений позивачем 22.02.2011 року платіж на погашення процентів в сумі 100 доларів США та наступні платежі не вплинули на зміну строку повернення кредиту з огляду на положення 4.5 Договору кредиту, так як вони були здійсненні поза межами 90-денного строку з початку прострочення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що після спливу строку повернення кредиту, зміненого п. 4.5 Договору кредиту, припинилося право банку нараховувати проценти річних за ставкою, визначеною договором кредиту. Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеною у Постанові від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Таким чином, з дня виникнення у банку права вимоги (10.02.2009 року) до дня вчинення спірного виконавчого напису (18.07.2017 року) пройшло більше трьох років, тобто виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ч. 2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Крім того, вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості за відсотками не відповідає дійсності, так як банк нарахував проценти у строк до 06.01.2017 року, в той час як право їх нарахування припинилося 09.02.2009 року. До того ж, фактично основна заборгованість за виконавчим написом та відсотки стягнуто з жовтня 2008 року, а не з 06.01.2015 року, як вказано в самому виконавчому написі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та не врахував, що після спливу визначеного договором строку кредитування банк не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. За таких обставин, про вчинення нотаріусом виконавчого напису без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості та з пропуском встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» трирічного строку з дня виникнення права вимоги. Саме з цих підстав оспорюваний ОСОБА_1 виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 10,18,23,76, 258,259,263-265, 352,354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №14514, вчинений 18.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту від 06.10.2008 року №640/932-К932, за період з 06.01.2015 року по 06.01.2017 року, в загальній сумі 256060,57 доларів США.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, адреса для листування: м. Київ, пр. Степана Бандери, 9, БЦ «Форум Парк Плаза», корп. 4-с.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, Офіс 11.
Повне судове рішення складено 15.11.2021 року.
Суддя С.В. Щербина