Справа № 473/4225/21
іменем України
"16" листопада 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О., за участі представника позивача Мельник М.М. , представника відповідача - адвоката Врадій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську справу адміністративної юрисдикції, яка відноситься до категорії термінових адміністративних справ за позовною заявою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Київ та Київській області до громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 про продовження строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення на шість місяців.
15.11.2021 року позивач Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Київ та Київській області звернулося до суду з позовною заявою до відповідача громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 , про продовження строку його затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення на шість місяців.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.05.2021 року громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 було за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Київ та Київській області примусово видворено за межі території України, затримано з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк шість місяців з метою забезпечення примусового видворення, вказаний строк затримання з вказаною метою та з метою ідентифікації іноземця має бути продовжено, оскільки впродовж цього строку не одержано інформації (документів) з посольства Республіки Грузія необхідної для ідентифікації особи відповідача.
Посилаючись на те, що шестимісячний строк затримання відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні закінчується 19.11.2021 року, він підлягає продовженню відповідно до статті 289 КАС України, а також відсутні підстави для законного перебування відповідача на території України, він не вживає заходів стосовно своєї легалізації, відсутній документ, який дає право на виїзд з території України у встановленому порядку, також відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, представник позивача просив позов задовольнити.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Врадій Л.М. в судовому засіданні в режимі відео конференції з Миколаївським пунктом тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та з використанням сервісу EasyCon позов не визнали, суду пояснили, що позивач згідно рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.05.2021 року був затриманий лише з метою забезпечення примусового видворення, оскільки його особа була ідентифікована і у позовних вимогах про затримання з метою ідентифікації іноземця було відмовлено, а відтак подальше продовження строку затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення не ґрунтується на вимогах закону.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 20 ч. 1 п. 3 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України щодо продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України, а відповідно до Глави 11, параграфу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ», ст. 289 КАС України провадження по цій категорії справ має особливості встановлені законом.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.05.2021 року громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 було за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Київ та Київській області примусово видворено за межі території України, затримано з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк шість місяців з метою забезпечення примусового видворення, у позовних вимогах про затримання з метою ідентифікації іноземця було відмовлено. Також у вказаному рішенні зазначено, що особа громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 ідентифікована.
Дане рішення суду набуло законної сили. Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підставою для продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації іноземця та/або забезпечення примусового його видворення за межі території України, позивач вказує неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи і матеріалами справи підтверджено, що позивач лише один раз 16.06.2021 року звертався до консульського відділу посольства Республіки Грузія в Україні, звернень до відділу МЗС України з цього питання не було проведено, тобто в період затримання іноземця вчиняв не повні дії щодо ідентифікації особи, а натомість дії щодо забезпечення примусового видворення іноземця (підготовка сертифікату для повернення до країни громадянської належності, придбання квитка) вчинені не були.
Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців або осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземців або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк, або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніше як за п'ять днів до його закінчення орган, за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом для ідентифікації іноземця або особи без громадянства.
Умовами за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи є:
1)відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури її ідентифікації;
2)неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Наразі виходячи із викладеної правової норми, суд дослідивши матеріали справи встановив, що наявні обставини, які свідчать про те, що відповідач громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 співпрацював з міграційною службою, надав заповнену анкету, тобто сприяв діяльності позивача, тоді як позивач не ретельно здійснював діяльність з метою забезпечення примусового видворення іноземця.
Згідно пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції може бути виправдане у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод запитами від компетентних органів, навіть якщо офіційне прохання або наказ про екстрадицію не видано, оскільки такі запити можуть вважатися «заходами» в розумінні цього положення ("Х проти Швейцарії", рішення Комісії від 9 грудня 1980 року).
Таким чином, наявних визначених ст. 289 КАС України підстав для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні судом не встановлено, а тому у позовних вимогах слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 289 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Київ та Київській області до громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 про продовження строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення на шість місяців - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Є. Старжинська