Справа № 473/4226/21
іменем України
"16" листопада 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
представника позивача Кудренка В.О.,
відповідача ОСОБА_1 , його представника Самолюка В.В.,
перекладачів Бабінкіна С., Рой Рахул,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,
15 листопада 2021 року Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Свої вимоги мотивувала тим, що 17 травня 2021 року о 15 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Союзом про реадмісію осіб, під час проведення прикордонно-представницької зустрічі, в пункті пропуску «Малий Березний» був прийнятий на територію України зі Словацької Республіки ОСОБА_1 , який 17 травня 2021 року незаконно перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку в районі 147 прикордонного знаку та був затриманий в складі групи осіб поліцією Словацької Республіки.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача, який ідентифікував себе, як громадянин Народної Республіки Бангладеш, відсутні.
У зв'язку із порушенням законодавства України з прикордонних питань 17 травня 2021 року відповідач на підставі ст. 263 КУпАП був затриманий до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення, про що письмово повідомлено Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України.
19 травня 2021 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було ухвалено рішення (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
Оскільки на час подачі позову особу відповідача не встановлено, з боку останнього відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації, в той же час ВЧ НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на свої численні звернення до Департаменту консульської служби МЗС України не отримала документів, необхідних для його ідентифікації та здійснення процедури примусового видворення іноземця, що ускладнюється відсутністю на території України представництва Народної Республіки Бангладеш, а строк його затримання спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців, тобто до 17 травня 2022 року.
В судовому засіданні представник позивача Кудренко В.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив не продовжувати строк затримання. При цьому зазначав, що він має копію документа, що посвідчує його особу (копію паспорта), а тому просив надати йому можливість самостійно покинути територію України. Також просив врахувати, що він понад вісімнадцять місяців утримується в незадовільних умовах в пункті тимчасового перебування іноземців.
Представник відповідача Самолюк В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, звертаючи увагу на відсутність окремого рішення про примусове видворення відповідача, сукупне утримання ОСОБА_1 в пункті тимчасового перебування понад максимально можливий строк - вісімнадцять місяців, а також відсутність доказів звернення позивача до компетентних органів з приводу ідентифікації відповідача (доказів направлення відповідних запитів).
Заслухавши пояснення представника позивача Кудренка В.О., відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Свої вимоги мотивувала тим, що 17 травня 2021 року о 15 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Союзом про реадмісію осіб, під час проведення прикордонно-представницької зустрічі, в пункті пропуску «Малий Березний» був прийнятий на територію України зі Словацької Республіки ОСОБА_1 , який 17 травня 2021 року незаконно перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку в районі 147 прикордонного знаку та був затриманий в складі групи осіб поліцією Словацької Республіки.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача, який ідентифікував себе, як громадянин Народної Республіки Бангладеш, відсутні.
У зв'язку із порушенням законодавства України з прикордонних питань 17 травня 2021 року відповідач на підставі ст. 263 КУпАП був затриманий до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення, про що письмово повідомлено Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України.
19 травня 2021 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було ухвалено рішення (залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
Окремого позову про примусове видворення відповідача за межі України позивач не подавав. На час розгляду справи судове рішення про примусове видворення ОСОБА_1 відсутнє.
Строк затримання відповідача спливає 17 листопада 2021 року.
Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.
Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.
За приписами ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Водночас, в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №522/960/18, від 27 листопада 2018 року у справі №754/2203/17 Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання про затримання іноземця може бути подано органом охорони державного кордону до суду після подання адміністративного позову про його примусове видворення за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
З наведених положень Закону та висновків Верховного Суду вбачається, що звернення позивача з позовом про затримання іноземця з метою його ідентифікації та (або) забезпечення видворення пов'язується із наявністю такого факту, як попереднє звернення до суду з позовом про примусове видворення - за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).
Згідно ч. 13 ст. 289 КАС України, п. 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція) умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Вказані обставини надають підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).
Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.
Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
В судовому засіданні з пояснень учасників справи, зокрема відповідача, встановлено наступне:
- ОСОБА_1 не має оригіналу паспорта громадянина Народної Республіки Бангладеш або інші документи, що посвідчують його особу та дають право на виїзд з України.
Разом з тим ОСОБА_1 достатньо співпрацював з позивачем, надавши останньому всю необхідну інформацію про свою особу, підтвердивши зазначену інформацію копією паспорта громадянина Республіки Бангладеш (який на час розгляду справи є нечинним). Тому доводи позову та представника позивача про те, що особу відповідача не встановлено, з боку ОСОБА_1 відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації та останній надавав про себе неправдиву інформацію, не можуть бути прийняті до уваги. При цьому стороною позивача суду не надано жодних документів, що б свідчили відмову ОСОБА_1 від співпраці з органами міграційної служби;
- з матеріалів справи вбачається, що Чопський прикордонний загін двічі звертався до Департаменту консульської служби МЗС України з метою сприяння в ідентифікації та документуванні відповідача (звернення від 04 червня 2021 року за вих. №21/473 (з додатком у вигляді звернення (англійською мовою) до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Польщі), звернення від 25 січня 2021 року за вих. №21/951 (з додатком у вигляді звернення (англійською мовою) до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Польщі). Проте в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання вказаних запитів Департаментом консульської служби МЗС України, тобто не доведено, що процедура ідентифікації проводилася з належною ретельністю;
- відносно відповідача не подавався позов та не ухвалювалося окреме рішення про його примусове видворення (що підтверджено представником позивача в судовому засіданні);
- як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи (а.с. 19-20), ОСОБА_1 за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2019 року раніше вже затримувався з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення у зв'язку з чим був поміщений до Чернігівського ПТПІ ДМС України та по закінченню строку тримання (18 місяців) 05 листопада 2020 року був звільнений з ПТПІ. Процедура видворення відносно відповідача не була завершена. Тому, з врахуванням вказаної обставини, подальше продовження строку затримання ОСОБА_1 призведе до перевищення максимального встановленого законом строку затримання відповідача, що не допускається законом.
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для продовження строку затримання ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Вуїв