Справа № 143/1168/21
09 листопада 2021 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
за участю секретаря Огородник Н.А.,
розглянувши в місті Погребище цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені яких діє адвокат Скрицький Роман Леонідович, заінтересована особа - Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту смерті батька дитини на тимчасово окупованій території України,-
Встановив:
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені яких діє адвокат Скрицький Р.Л., звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті батька дитини на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який до дня смерті проживав по АДРЕСА_1 , що станом на даний час являється тимчасово окупованою територією України.
Внаслідок його смерті відкрилася спадщина на майнові права.
Свідоцтво про смерть померлого ОСОБА_3 від 21.01.2021 року видане Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану, що є нелегітимним органом, а тому не породжує юридичних наслідків з метою реалізації спадкових прав дитини.
Окрім того, отримати свідоцтво про смерть у відділі реєстрації актів цивільного стану на території України заявник позбавлена можливості, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом РАЦС для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Зазначені в заяві обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2 .
Вказує, що встановлення факту смерті спадкодавця має юридичне значення для реалізації спадкового права дитини, тим паче, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.317-319 ЦПК України, просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, проте через канцелярію суду від представника заявниці - адвоката Скрицького Р.Л. надійшла заява, в якій він просить розгляд справи провести у його та заявниці відсутність (а.с. 19).
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду від начальника Погребищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Л. Лучук надійшов лист, в якому вона просила розглядати справу без присутності представника відділу ДРАЦС та зазначила, що не заперечує проти вирішення даного питання на розсуд суду (а.с. 18).
Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв'язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд уважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
За правилами ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024. Вказані документи (лікарське свідоцтво про смерть та фельдшерська довідка про смерть) у випадку, якщо смерть настала на території України, подаються за формою, що затверджена Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до Указу Президента України № 32/2019 від 07.02.2019 року «Про межі та перелік районів, міст, селиш і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» м. Донецьк належить до тимчасово окупованих територій України.
Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, а у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
З огляду на наведене, суд приймає до уваги свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11.09.2020 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті Донецька Народна Республіка, м. Донецьк, Куйбешівський район, актовий запис №1430 (а.с. 10) та визнає його в даному випадку належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні цивільного процесуального законодавства на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставами для реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану є: документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Суд вважає вмотивованими доводи заявниці про те, що отримати свідоцтво про смерть батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану вона не може, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а тому єдиним шляхом його отримання є попереднє звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ураховуючи, що факт смерті ОСОБА_3 в м. Донецьк09.09.2020 рокудійсно мав місце, а за відсутності свідоцтва про його смерть заявниця не може оформити спадщину в інтересах дитини померлого, то з метою захисту спадкових прав дитини факт смерті ОСОБА_3 необхідно встановити судовим рішенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 247, 258, 259, 263, 265, 293, 294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України суд, -
Ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копію рішення видати учасникам справи, негайно після його проголошення та невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,жителька АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Погребищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77, 22200, ЄДРПОУ 21725836).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя