16 листопада 2021 року
м. Черкаси
справа № 700/384/21, провадження № 22-ц/821/1658/21 категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Яценко Г.М., дата складання повного тексту не вказана.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» Мазченко В.О. (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 19.06.2013 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35 000 грн.
У порушення умов кредитного договору, а також норм цивільного права, відповідач зобов'язання, за вказаним договором, належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 13.05.2021 року виникла заборгованість у сумі 28948, 29 грн., яка складається із:
28948, 29 грн. - заборгованість за тіло кредиту,
в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним кредитом;
28948,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
0,00 грн. - нарахована пеня;
0,00 грн. - нараховано комісії
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28948,29 грн. за кредитним договором № б/н від 19.06.2013 року та судові витрати в сумі 2270,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 28948,29 грн.
Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги банку підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» від 19.06.2013 року процентна ставка не вказана. Крім цього, відсутні у цій заяві умови договору встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов'язання.
Звертає увагу, що заява-анкета не підтверджує видачу картки, її номера, надання грошових коштів на цю карту, відкриття рахунку і зарахування кредиту на цей рахунок, більше того позивач сам собі суперечить, оскільки в позові він зазначає, що грошові кошти були надані в розмірі 35000,00 грн., а в так званій довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки зазначені різні суми кредитного ліміту, що є підтвердженням свавілля, надуманості розміру заборгованості вищезазначеної у позові. Що стосується правил кредитування, які додані до позову, то зазначає, що вони не можуть взагалі розповсюджуватися на відповідача, оскільки остання їх не підписувала.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Встановлено, що 19.06.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит в розмірі 35000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13.05.2021 року становить 28948,29 грн., з яких 28948,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту. На момент розгляду справи заборгованість відповідачем перед банком не погашена.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.
Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не повністю відповідає.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості по тілу кредита.
У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи міститься Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.06.2013 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів ОСОБА_1 не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідачем саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 19.06.2013 року містив умови.
Встановлено, що до матеріалів справи додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», який сторонами не підписаний. В наданому витязі вказано тарифи чотирьох кредитних карток «Універсальна», а саме: 1) «Універсальна , 30 днів пільгового періоду»; 2) «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; 3) «Універсальна Contract»; 4) «Універсальна Gold». Проте не зазначено, яка із цих тарифів були надані відповідачу.
У наданому суду витягу із Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» вказано, що: 1) з 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; 2) з 01 вересня 2014 року проводиться зміна тарифного плану «Універсальна Contract» на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» або «Універсальна Gold»; 3) із 01 вересня 2014 року змінено проценту ставку по кредитним карткам «Універсальна» та «Універсальна Gold/зміну здійснено тільки для витрат здійснених після 01 вересня 2014 року; 4) з 01 квітня 2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Gold»: розмір процентної ставки, пені тощо.
Тобто наданий документ діє не раніше як із 01 квітня 2015 року, а кредит, як вказано в позовній заяві, наданий 19.06.2013 року.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів, погоджується із висновками суду першої інстанції, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої судом Анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана Анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що Анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку «Кредитка Універсальна». Інші надані банком документи (Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду») містить лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні картки «Кредитка Універсальна». Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_1 відсоткової ставки в розмірі 30,00%, 34,80% та 43,20% відповідно.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19.06.2013 року станом на 13 травня 2021 року становить 28948,29 грн. і складається із: заборгованість за поточним тілом кредиту 0,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 28948,29 грн., заборгованість за відсотками - 0,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 0,00 грн., заборгованість по пені - 0,00 грн, заборгованість по комісії - 0,00 грн. (а.с. 10-14).
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Встановлено, що в Анкеті-заяві від 19.06.2013 року сума кредитного ліміту в розмірі не зазначена.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт по ній змінювався: 30.07.2013 року встановлено кредитний ліміт 2500,00 грн, 30.07.2013 року його було зменшено до 300,00 грн, 06.08.2013 року збільшено до 8500,00 грн, 07.08.2013 року зменшено до 8500,00 грн., 23.05.2017 року збільшено до 14000,00 грн., 22.08.2017 року збільшено до 19000,00 грн., 19.10.2017 року збільшено до 21000,00 грн., 07.08.2018 року збільшено до 25000,00 грн., 04.09.2019 року збільшено до 30000,00 грн., 23.01.2020 року збільшено до 35000,00 грн., 04.12.2020 року зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.
Випискою про рух коштів по карті відповідача встановлено, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитною карткою у період з 30.07.2013 року по серпня 2020 року, тобто погодилася зі змінами кредитного ліміту по картці.
Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до виписки за договором № б/н станом 17.05.2021 року остання зміна кредитного ліміту відбулася 22 серпня 2017 року до 19 000,00 грн. Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 28948,29 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту у сумі 19000,00 грн., оскільки тіло кредиту не може перевищувати ліміт, який встановлений на картці.
В матеріалах справи відсутні докази про збільшення кредитного ліміту до 35 000,00 грн., як зазначив Банк у позовній заяві.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту у сумі 19 000 грн.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Отже, звертаючись до суду з позовом ПриватБанк довів факт отримання кредитної карти ОСОБА_1 та користування нею, також банк довів право на стягнення тіла кредиту, однак в силу відсутності доказів про збільшення кредитного ліміту до 35000,00 грн, що підтверджено випискою по рахунку відповідача, суд першої інстанції не врахував та не дослідив всі надані банком докази та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 28948,29 грн.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що не врахувавши всіх обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором, а тому в цій частині рішення підлягає зміні.
В решті висновки суду ґрунтуються на зібраних доказах, а ухвалене ним рішення відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволена частково, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1489,90 грн.(за подачу позовної заяви).
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором у сумі 19000,00 грн. та судовий збір в розмірі 1489,90 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
Л.І.Василенко