Справа №:755/17809/21
Провадження №: 2/755/8293/21
"15" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
26 жовтня 2021 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали.
09 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2021 року, подано заяву з викладенням своїх міркувань по суті ухвали суду та долучила копію паспорта громадянина Литви ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ухвали від 04 листопада 2021 року, позивачу надано строк для усунення недоліків, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які мають підтвердити місце проживання відповідача в Україні, що є обов'язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Крім того, частиною 2 ст. 496 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно до ст. 498 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється в межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, місцевими судами України, а у відповідних випадках - іншими органами державної влади (п. 1.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2008 року № 573/15264).
Відповідно до п. 2.1. Розділу ІІ Інструкції в разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.
Згідно з п. 1.8. Інструкції Головні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через Головні управління юстиції та Міністерство юстиції України (п. 1.7. Інструкції).
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про повернення позивачу позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які мають підтвердити місце проживання відповідача в Україні, що є обов'язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», крім того позивачем не зазначено адресу місця проживання/перебування відповідача громадянина Литви ОСОБА_2 в Литовській Республіці для подальшого вручення документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, виходячи з вищенаведеного подана до суду заява та долучені до неї додатки не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства, що слугувало підставою для постановлення судом ухвали про залишення позову без руху, вимоги суду залишенні без належного реагування зі сторони позивача, що унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.