ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 759/19244/20
провадження № 1-кп/753/1078/21
"16" листопада 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12016100080002605, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари, який
зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 16 лютого 2021 року на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він приблизно у жовтні 2015 року перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 1, незаконно заволодів автомобілем марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , заподіявши останньому значної матеріальної шкоди.
Так, на початку жовтня 2015 року (точну дату органом досудового розслідування не встановлено) приблизно о 10 год. 00 хв. потерпілий ОСОБА_6 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 14, передав належний йому автомобіль марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , наглядно знайомому ОСОБА_7 , для проведення його поточного ремонту та подальшої здачі в оренду з метою спільного отримання прибутку.
У свою чергу ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_6 , автомобіль «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , провів його поточний ремонт, та передав його в користування своєму наглядно знайомому ОСОБА_5 , який сплачував за користування автомобілем останньому. 29 жовтня 2015 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Олега Ольжича, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок порушення Правил дорожнього руху останнім, що у свою чергу спричинило пошкодження автомобіля марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під його керуванням.
У подальшому ОСОБА_7 , з метою ремонту пошкодженого автомобіля марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , за допомогою евакуатора відвіз авто ввірене йому в користування до станції технічного обслуговування, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 1, де й залишив його.
Не маючи коштів на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, та коштів для забезпечення побутових потреб, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_6 , та його подальший продаж, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення.
З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_5 , знайшов в мережі Інтернет оголошення з купівлі автомобілів, які пошкоджені внаслідок ДТП, та зателефонував невстановленій органом досудового розслідування особі з пропозицією придбати автомобіль марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_6 , на що невстановлена особа запропонувала останньому гроші в сумі 400 доларів США за пропонований автомобіль, ОСОБА_5 на вказану пропозицію погодився.
Так, на початку 2016 року ОСОБА_5 за грошову винагороду в сумі 400 доларів США, передав невстановленій органом досудового розслідування особі автомобіль марки «Nissan Primera», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_6 , тим самим спричинивши останньому значної матеріальної шкоди.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 21 червня 2018 року № 12-2/559 ринкова вартість розмитненого автомобіля марки «Nissan Primera», номер кузова НОМЕР_2 , 2002 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1998 куб.см, коробка передач - механічна, привід - передній, станом на 28 жовтня 2015 року, становить 146 939,80 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом - автомобілем, що належить ОСОБА_6 , що завдало останньому значної матеріальної шкоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції у тому, що він вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.
Крім того, під час свого допиту, беззастережно визнаючи свою вину у вчиненому злочині, просив уточнити у висунутому йому обвинуваченні описку, оскільки помилково вказано прізвище « ОСОБА_7 », як особи, яка була за кермом автомобіля під час ДТП, що відбулось саме за його участі 29 жовтня 2015 року. На підтвердження чого прокурором під час засідання також була надана копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням із автомобілем марки «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3 , що мало місце 29 жовтня 2015 року о 10 год. 35 хв.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника та ухвалення вироку.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію злочину, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме матеріалів в частині уточнення висунутого обвинувачення тощо.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення злочину за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.
Щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем, що належить ОСОБА_6 , що завдало останньому значної матеріальної шкоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, із уточненням щодо редакції цієї статті із змінами, внесеними згідно із Законом України № 270-VI від 15 квітня 2008 року.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся, просив вибачення у потерпілого), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, проживає у цивільному шлюбі, працює, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання, є визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Разом з тим, суд, з урахуванням ступеня тяжкості цього кримінального правопорушення, особи ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, молодого віку, здатного працевлаштуватись та бути самодостатнім членом суспільства, наявності всіх вказаних вище обставин, які пом'якшують покарання, та водночас відсутності обставини, які обтяжують покарання, вважає, що застосування положень ст. 75 КК України щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання.
Суд, приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України, зважує й на думку потерпілого, який під час засідання не наголошував на призначенні останньому суворого покарання, водночас з урахуванням обставин вчиненого та каяття погодився на зменшення розміру морального відшкодування до 100 000 грн, та на підставі положень ст. 77 КК України суд не застосовує додаткове покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.
Про вирішення долі речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України сторона обвинувачення не заявила.
Під час судового розгляду цього кримінального провадження потерпілий ОСОБА_6 помер, тому суд позбавлений можливості вирішити питання щодо його цивільного позову, який суд залишає без розгляду, що не позбавляє спадкоємців після смерті ОСОБА_6 при отриманні відповідного свідоцтва про прийняття спадщини заявити такий позов у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України (в редакції статті із змінами, внесеними згідно із Законом України № 270-VI від 15 квітня 2008 року), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальні витрати на проведення експертизи (висновок експерта від 21 червня 2018 року № 12-2/559) у розмірі 715 грн.
Про вирішення долі речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України сторона обвинувачення не заявила.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1