ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20689/20
провадження № 2-о/753/310/21
"16" листопада 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Сердюковій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про встановлення факту народження особи (діда заявника) на території, яка стала територією України, суд -
Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання в місті Москва Російської Федерації, звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження особи (діда заявника) на території, яка стала територією України, з метою набуття права громадянства України за територіальним походженням.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.
Поряд із цим судова влада - це одна з трьох гілок влади демократичної держави. Місія судової влади полягає в гарантуванні верховенства права та в забезпеченні неупередженого, справедливого, чесного та ефективного застосування права (пункт 1 Великої хартії суддів (основні принципи), схваленої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року).
Узаяві про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до статті 318 ЦПК України повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Заявник вказує, що він є громадянином Російської Федерації, й відповідно до Закону України «Про громадянство України» та Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» метою встановлення факту народження його діда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території, яка стала територією України, є набуття ним права громадянства України за територіальним походженням. Він має намір переїхати на постійне місце проживання до України та встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», а встановлення факту народження його діда на території, яка стала територією України, має юридичне значення для нього та породжує юридичні наслідки, оскільки встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до пункту 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 зі змінами (далі - Порядок), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону України «Про громадянство»), подає документи, передбачені підпунктами «а»-«в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба у межах покладених на неї завдань здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Разом із тим усупереч вимогам статті 8 Закону України «Про громадянство», статей 294, 318 ЦПК України ні зі змісту заяви, ні з поданих ним документів не вбачалося, що заявник розпочав передбачену законодавством України процедуру для набуття громадянства України та припинення громадянства Російської Федерації.
Водночас, відповідь Дарницького районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (без номера та дати) на адвокатський запит Петрової О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , від 31.05.3021 року про надання інформації щодо розгляду заяв осіб про надання громадянства України (а.с. 122 - 123), на яку посилається заявник, не вказує про те, що такий заявник розпочав передбачену законодавством України процедуру для набуття громадянства України та припинення громадянства Російської Федерації, а лише вказує на запит про надання інформації.
Вказаний запит адвоката є не зверненням заявника до Державної міграційної служби України із заявою про розпочату передбачену законодавством України процедуру для набуття громадянства України та припинення громадянства Російської Федерації.
Матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалося, що заявник у позасудовому порядку вживав заходів, передбачених статтею 8 Закону України «Про громадянство», Порядком, що, у свою чергу, могло свідчити про відсутність необхідності встановлення юридичного факту, на який вказує заявник, що слугує наявністю в суду підстави для закриття провадження у цій заяві.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не приєднано довідки про неможливість одержання документів та не зазначено з яких причин неможливо одержати документ, що посвідчує даний факт, не зазначена мета встановлення юридичного факту, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення недоліків.
Так, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.05.2021 року заявнику надано строк для усунення недоліків, оскільки суддя встановив, що як вбачалося із наданих заявником документів, такий заявник не розпочав процедуру, передбачену чинним законодавством про набуття/припинення громадянства.
Таких недоліків заявник не усунув, проте суддя на підставі пп.2 ч.6 ст.185 ЦПК України, зважаючи на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11.05.2021 року, наслідки її виконання заявником, не мав права повторно повернути таку заяву, оскільки ухвала цього ж суду від 08.12.2020 року про повернення заяви скасована постановою Київського апеляційного суду від 16.02.2021 року для продовження розгляду.
У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву (пп.2 ч.6 ст.185 ЦПК України).
За таких процесуальних підстав заява ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 293, 294, 318 ЦПК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд -
Провадження за заявою громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дарницький районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про встановлення факту народження особи (діда заявника) на території, яка стала територією України, - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення до Київського апеляційного суду.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.