Справа № 752/27109/21
Провадження № 2/752/10015/21
11 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності на квартиру, суд
Позивач звернулася до суду з позовом і просить:
- визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Ѕ частки в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зняти арешт з Ѕ частини квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із позовом до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 .
Посилається на те, що у разі набрання вироком Вищого антикорупційного суду від 30.07.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 законної сили, вказана квартира в подальшому може бути конфіскована та звернуто на неї стягнення, що порушить її право на належну частку у спільній сумісній власності.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення її позовних вимог, а тому просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Підстави забезпечення позову врегульовано ст.149 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову застосовується, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, згідно з п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
За даною нормою закону однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на майно відповідача, та зазначає, що ризиком який може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду є набрання законної сили вироком Вищого антикорупційного суду від 30.07.2021 року (Справа № 752/7440/18) за обвинуваченням ОСОБА_2 , але ніяких доказів що підтверджують даний факт суду не надає.
Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу, який вказував би на існування ризиків передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України.
Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В.Машкевич