Справа №705/1188/21
2/705/1458/21
04 листопада 2021 року місто Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Кучеренка А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Желізняк Ю.В. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна,
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
22.04.2021 представником відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Желізняк Ю.В. надіслано до суду клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що позивач просить суд зняти арешт на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , накладений постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області майором міліції Овчаренко М.Г. від 10.04.2002. Арешт, який просить зняти позивач, було накладено органом досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. Кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства. У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним. Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 у справі № 202/5044/17, від 28.11.2018 у справі № 636/959/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 460/17552/16-ц та від 01.02.2021 у справі № 127/21463/19. З огляду на викладене, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Желізняк Ю.В. у підготовчому засіданні подане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі з підстав, зазначених у відповіді на відзив на позовну заяву від 20.08.2021.
Представник третьої особи Уманської міської державної нотаріальної контори у підготовче засідання не з'явилась, однак 08.10.2021 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника Уманської міської державної нотаріальної контори.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Судом встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2006 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України, та на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку 3 роки.
Постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області Овчаренко М.Г. від 10.04.2002 у межах розгляду кримінальної справи № 0500200034 було накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось, з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
Таким чином, арешт на майно позивача було накладено у кримінальній справі на підставі ст. 126 КПК України 1960 року у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року) забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Частиною першою статті 409 КПК України (в редакції 1960 року) визначено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
У порядку, передбаченому ст. 411 КПК України (в редакції 1960 року), суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмови в позові або незастосування конфіскації вироком ці заходи не скасовані.
Згідно з пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, питання про скасування арешту майна, який накладний в межах кримінальної справи, що вирішена в порядку КПК 1960 року ухваленням вироку, повинно вирішуватися судом, що постановив цей вирок, у порядку, визначеному ст. ст. 409, 411 КПК 1960 року, а не судом в порядку цивільного судочинства.
При цьому посилання ОСОБА_1 на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, згідно з якою якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового розслідування у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України 2012 року, то спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства, суд вважає помилковим з огляду на те, що вказана постанова регулює інші відносини, оскільки кримінальну справу, в межах якої на майно особи накладено арешт, було закрито на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.
Крім того, у своїх постановах від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц від 30 червня 2020 року, у справі № 727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року або КПК України 2012 року. Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Суд зауважує, що в даній справі арешт було накладено слідчим на стадії досудового слідства в межах кримінальної справи відносно позивача, яка в подальшому була розглянута з ухваленням вироку, відтак вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд роз'яснює позивачу право на судовий захист у порядку кримінального судочинства.
На підставі наведеного вище та керуючись ст. ст. 200, 255, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Задовольнити клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Желізняк Ю.В. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.І.Єщенко