ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 листопада 2021 року м. Київ №640/8629/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмит-служби про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, процесуальним правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 03.04.2019 №UA100010/2019/000074/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2019 №UA100010/2019/00604;
- визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються;
- стягнути на користь позивача з відповідача надмірно сплачену передоплату (оплату) за митне оформлення в сумі 40552,97 грн.;
- зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 40552,97 грн. та подати його разом з іншими передбаченими законодавством документами до органу ДКС України для виконання.
Позов обґрунтовано тим, що позивачем надано всі документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, які містять складові вартості товару, що піддаються обчислення, підтверджують ціну товару та не містять неточностей чи розбіжностей.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що декларантом не надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості імпортованого автомобіля, не усунено виявлені розбіжностей та не спростовано сумнівів митного органу у правильності задекларованої митної вартості товару. Митним органом проведено порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Вимога про стягнення коштів не відповідає порядку виготовлення висновку про повернення коштів на направлення його до Державної казначейської служи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643. Вимога щодо виготовлення висновку про повернення сум надмірно сплачених митних платежів є передчасною.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не врахував показник одометра (пробіг) автомобіля, який складав 197409 км, і його пошкоджень. Оцінка здійснена без попереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля. Додатково на підтвердження митної вартості автомобіля за фактично сплачений товар позивачем додано вибірковий переклад декларації на авто з німецької мови на українську, де згідно з відповіддю на відзив, у графі 23 зазначено: Валюта і загальна сума, зазначено в рахунку - фактурі (сплачена) 9300 Євро. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме вартості 13451 Євро, а не 9300 Євро, відповідач не зазначив.
Відповідач подав заперечення, в яких зазначив, що позивач у відповіді на відзив не аргументував виявлених митним органом розбіжностей або фактів неподання декларантом документів, які повинні подаватись для підтвердження митної вартості товарів. Крім цього, зазначив: копія документу "Quittung" від 27.03.2019 до митного оформлення не надавалась і не є банківським платіжним документом; не подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; не подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія експортної декларації країни відправлення не містить інформації щодо вартості автомобіля, відміток митних органів країни відправлення; у експертному висновку не зазначено, чи попереджений експерт про кримінальну відповідальність, при проведенні аналізу експертом використовувались "коефіцієнти зміни ціни за рік", стосовно яких у висновку відсутня інформація про їх величини та умови застосування; всі документи подані без перекладу.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що згідно з митною декларацією від 03.04.2019 №UA100010/2019/326229 позивач подав до митного оформлення придбаний ним автомобіль марки "Audi A4", номер кузова № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1968 см3, показник одометра (пробіг) - 197409 км, 2014 р.в., за заявленою митною вартістю 9300 Євро.
Для митного оформлення подано документи, вказані в гр.44 митної декларації, а також у картці відмови від 03.04.2019 №UA100010/2019/00604, зокрема:
1) рахунок-фактуру (інвойс) від 26.03.2019 №2019014,
2) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.03.2019 №UA20903/2019/21913,
3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.03.2014 № НОМЕР_2 ;
4) договір про надання послуг митного брокера від 26.03.2019 №26/06/2019;
5) паспорт громадянина України від 22.09.1998 НОМЕР_3 ;
6) копія митної декларації країни відправлення від 27.03.2019 №19DЕ335603248679Е2;
7) сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспорт-ного засобу від 01.04.2019 №UA.46Е.2957-19;
8) паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону від 10.04.2018 №FN039428.
Відповідач повідомив декларанту про виявлені недоліки (розбіжності) у поданих документах та запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно з переліком, наведеним у ч. 3 ст. 53 КАС України.
Декларант подав заяву від 03.04.2019, в якій зазначив про надання до митного оформлення рахунку від 26.03.2019 №2019014 і декларації країни відправлення від 27.03.2019 №19DE335603248679T2, повідомив про відсутність інших документів та просив винести рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 №UA100010/2019/000074/2, яким визначив митну вартість за резервним методом на рівні 13451 Євро, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2019 №UA100010/2019/00604.
У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, зокрема, про те, що за митною декларацією спрацювала система управління ризиками, якою було згенеровано критерії ризику: - контроль правильності визначення митної вартості товарів; - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, де вказано: вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у т.ч. із зовнішніх джерел; обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - EUR, вартість - 13451,00.
Товар випущено у вільний обіг під гарантійне зобов'язання забезпечити сплату різниці між сумою митних платежів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів.
Згодом декларант подав скаргу від 29.04.2019 до Київської митниці ДФС на рішення про коригування митної вартості від 03.04.2019 №UA100010/2019/000074/2, в якій це рішення просив скасувати, визнати заявлену ним митну вартість імпортованого товару. До скарги додав, зокрема, квитанцію ("Quittung") від 27.03.2019 про оплату позивачем вартості автомобіля марки "Audi A4", номер кузова № НОМЕР_5 в сумі 9300 Євро, а також копію висновку експертного дослідження Державного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 11.04.2019 №19/13/1-39/ЕД/19, згідно з яким ринкова вартість не розмитненого колісного транспортного засобу "Audi A4", номер кузова № НОМЕР_1 , 2014 р.в. на момент проведення експертного дослідження складає 281281,36 грн. чи 9317,50 Євро.
Рішенням Київської міської митниці ДФС від 08.05.2019 №4511/10/26-70-19-01 відмовлено у задоволенні скарги позивача з огляду на відсутність підстав для скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів, взявши до уваги неподання запитуваних митницею додаткових документів в повному обсязі, відповідно до ст. 53 МК України, які підтверджують складові митної вартості транспортного засобу.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються правомірності рішення відповідача про щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).
Частиною 1 ст. 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Цією ж статтею визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6). Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.
Як визначено в ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Водночас, як визначено у ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізова-ними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з пере-ліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.
Нормою ч. 8 ст. 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Згідно з ч. 9 цієї статті у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують орган доходів і зборів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларо-вану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з копією рахунку-фактури від 26.03.2019 №2019014 цей рахунок містить відомості про ціну автомобіля 9300 Євро, що спростовує твердження відповідача про відсутність таких відомостей у поданих до митного оформлення документах. Така ж митна вартість вказана у експортній митній декларації країни відправлення від 27.03.2019 №19DЕ335603248679Е2 (п. 22), яка надавалась до митного оформлення. Крім того, така ж сума вказана в квитанції ("Quittung") від 27.03.2019 про оплату позивачем вартості автомобіля марки "Audi A4 Avant", номер кузова № НОМЕР_5 , яка разом із скаргою була подана відповідачу в межах 80-денного строку, встановленого ч. 8 ст. 55 МК України.
Суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 №480/3807/18 про те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Отже, відповідно до наданих позивачем доказів ним сплачено на користь продавця 9300 Євро вартості оцінюваного автомобіля.
Щодо заперечень відповідача проти квитанції ("Quittung") від 27.03.2019, яка не є банківським платіжним документом, то, як встановлено судом, цей документ сформований у електронному вигляді, в ньому міститься інформація про особу платника (Oleksandr Tsapenko), товар (Audі A4 FGNR: WAUZZZ8K8EA120151/RG2019014), дату платежу (27.03.2019), суму сплачених коштів (9300 Євро), найменування та контакти компанії-продавця (Christos Zagas Automobile, An den Drei Hasen 6C, 61440 Oberursel), відтак, підстави для його неврахування відповідачем відсутні.
Щодо використання відповідачем в якості джерела інформації про митну вартість оцінюваного товару митних декларацій щодо митного оформлення подібних автомобілів, копії яких додані до відзиву, то сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
Посилання відповідача на ненадання до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість страхування та про вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України, суд відхиляє, оскільки згідно з ч. 2 ст. 53 МК України такі документи подаються у разі якщо здійснювалося страхування та якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Водночас, відповідачем не встановлено понесення позивачем таких витрат.
Посилання відповідача на відсутність відміток митних органів країни відправлення в експортній декларації суд відхиляє, оскільки з цих підстав оскаржувані рішення не приймались.
З цих же мотивів суд відхиляє посилання відповідача на подання декларантом документів без перекладу. Відповідач не зазначив суду фактів і не надав доказів того, що ним відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України вимагався від декларанта переклад документів українською мовою.
Отже, відповідач не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів та наявність необхідних відомостей про числове значення митної вартості, а також можливість перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України вартість операції з купівлі-продажу товару на підставі наданих позивачем документів. Відповідач не довів наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК України підстав, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин і враховуючи висновки Верховного Суду, неподання декларантом інших запитуваних відповідачем документів під час митного оформлення за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про наявність підстав для визнання протиправними і скасування оспорюваних рішення і картки відмови, тому позовні вимоги у цій частині необхідно задовольнити.
Вимогу про визнання заявленої декларантом митної вартості товару, який імпортується, не належить задовольняти, оскільки не відповідає належним способам захисту порушеного права, яким, у цьому випадку, є визнання протиправним і скасування прийнятих відповідачем стосовно позивача індивідуальних актів.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача надмірно сплачену передоплату (оплату) за митне оформлення в сумі 40552,97 грн., а також про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 40552,97 грн. та подати його разом з іншими передбаченими законодавством документами до органу ДКС України для виконання, то суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на передчасність таких вимог, мотивуючись наступним.
Згідно із ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (ч. 1). Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 3).
Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454) (в чинній редакції) (далі - Порядок №643), повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Згідно з п. 6 розділу ІІІ Порядку №643 якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Згідно з п. 7 розділу ІІІ Порядку №643 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
Згідно з п. 11 розділу ІІІ Порядку №643 повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби.
Отже, відповідно до вищенаведених приписів повернення помилково та/або надмірно сплачених податкових і митних платежів з Державного бюджету України здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
У цій справі позивач не звертався із заявою про повернення помилково або надмірно сплачених платежів, а обставини, що тягнуть за собою повернення сплачених позивачем сум, настануть після набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Спірні правовідносини не стосуються розгляду заяви позивача про повернення коштів, тому у цій справі відповідач не допустив порушення права позивача на повернення коштів правовідносини.
За таких обставин і наведеного правового регулювання у суду відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання відповідача підготувати і подати до органів Казначейства висновок про повернення суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 40552,97 грн., а також про стягнення з відповідача коштів у сумі 40552,97 грн.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору; інші судові витрати сторонами не заявлялись, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 №UA100010/2019/000074/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.04.2019 №UA100010/2019/00604.
3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Київська митниця Держмитслужби;
03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8-а; код ЄДРПОУ 43337359.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко