Дата документу 16.11.2021
Справа № 937/8556/21
Провадження № 2/937/3747/21
16 листопада 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Іваненко О.В.,
за участю секретаря: Захарової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25.09.2008 року між ТОВ Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №10-2210-098К, та Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в розмірі 20000,00доларів США з оплатою по процентній ставці 17,5процентів річних. Пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено, що для обліку виданих Кредитних ресурсів Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію. Строк повернення кредитних ресурсів до 24.09.2023 року. В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 25.09.2008 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №10-2211-098І. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами умов укладеного між ними та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитного договору №10-2210-098К від 25.09.2008 року, правонаступником вимог за яким є Державна іпотечна установа (на підставі Договору відступлення права вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року), станом на 20.07.2021 року утворилася заборгованість у загальному розмірі в сумі 193896,76грн., з яких: 95170,54грн. - заборгованість по сумі основного боргу; 98726,22грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом. Тому позивач просить суд стягнути ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №10-2210-098К від 25.09.2008 року в сумі 193896,76грн., та судові витрати в розмірі 2908,45грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просив розглянути справу в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином поштовим повідомленням за зареєстрованим останнім місцем проживання. До Мелітопольського міськрайонного суду повернулися конверти з відміткою листоноші «по закінченню терміну зберігання» так як адресата не було дома та він не отримує поштове повідомлення. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено у судовому засіданні, 25.09.2008 року між ТОВ Банк «Фінанси і Кредит» (Банк) та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №10-2210-098К (а.с.32-42).
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США з оплатою по процентній ставці 17,5 (сімнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних. Пунктом 2.2. Кредитного договору встановлено, що для обліку виданих Кредитних ресурсів Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію кредитних ресурсів, позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Пунктом 3.2. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, до «24» вересня 2023 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок.
Так Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику кредит у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) доларів США, що підтверджується заявою Позичальника на отримання кредиту від 25.09.2008 року (а.с.44).
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором №10-2210-098К від 25.09.20008 року на виконання умов пункту 5.1 Кредитного договору, між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 10-2211-098І від 25.09.2008 р. За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 (Іпотекодавець) передає Банку (Іпотекодержатель) в заставу (іпотеку) наступне нерухоме майно, а саме, житловий будинок загальною площею 47,4 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м, - літера «А-1», огорожа - «1», яма вигрібна - «2», що належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45-48).
За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема у зв'язку з передачею ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
11 лютого 2015 року між AT Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою був укладений договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 616 (Договір відступлення) (а.с.15-26).
Відповідно до п. 1.2. Договору відступлення Первісний кредитор (Банк) відступає, а Новий кредитор (Позивач) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними в додатках до цього Договору (далі - Права вимоги).
Пунктом 2.1. Договору відступлення встановлено, що пункт 1.2. цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення Первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п.п. 2.1.1. Договору, та однієї з обставин, визначеної п.п. 2.1.2. цього Договору або 2.1.3. цього договору або 2.1.4 цього договору, в тому числі як свідчить Додаток № 1 до Договору відступлення, права вимоги за Кредитним договором № 10-2210-098 К від 10.08.2005 року.
Постановою № 612 Національного Банку України від 17 вересня 2015р. ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. Отже, починаючи з 17 вересня 2015 року Установа набула усі права вимоги за Кредитним договором укладеним між банком та ОСОБА_2 . Також, згідно Договору відступлення права вимоги Установа набула право вимоги й за усіма договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Таким чином, згідно із п. 2.1. Договору відступлення, вказана вище обставина призвела до набрання 17 вересня 2015 року чинності Договору відступлення в частині відступлення Банком та набуття Позивачем всіх прав вимоги за Кредитним договором та Договором поруки.
Так позивач листом від 15.10.2015 року №7517/11/2 повідомив Позичальника про факт набуття Позивачем прав вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки, що підтверджується повідомленням про вручення, реєстром згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів), поданих 20.10.2015 року, списком №3895 згрупованих відправлень листів рекомендованих, фіскальним чеком. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 особисто отримав повідомлення про відступлення права вимоги 23.10.2015р. (а.с.26-31).
18.08.2021 р. ОСОБА_1 направлялась вимога про дострокове погашення заборгованості №3398/15/3 (а.с.53-55).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1.4 договору відступлення права вимоги №17/4-В, на дату набрання чинності п. 1.2 договору, вартість прав вимоги визначається як загальна сума заборгованості первісного кредитора за кредитним договором, зазначеної у вимозі про погашення заборгованості за фінансовим кредитом, надісланої первинному кредитору новим кредитором. Загальна сума заборгованості первісного кредитора за кредитним договором складається з: непогашеної суми основного боргу, суми нарахованих процентів, суми розрахованих пені і штрафів.
Згідно листа від 23.11.2015 року № 3-242100/22658 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявська О.С. надала довідку про залишки заборгованості по іпотечним кредитам станом на 17.09.2015 року. Так, згідно із п. 212 Додатку 2 до вказаного листа, залишок основних зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 17.09.2015 року становить 4361,10 доларів США, що в еквіваленті 95 170,54 грн. (а.с.22-25).
Крім того Державна іпотечна установа являється Іпотекодержателем заставного майна, а саме, житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно індексного номеру витягу № 45536772 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки) (а.с.51-52).
Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, згідно наданої позивачем довідки розрахунку заборгованості від 04.08.2021р. №3175/32/28 про стан заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 №10-2210-098К від 25.09.2008р., станом на 20.07.2021 р. заборгованість становить 193896,76 (сто дев'яносто три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень 76 коп.) гривень, з яких: 95170,54грн. - сума основного боргу; 98726,22грн. - прострочені відсотки за користування кредитом (а.с.57-59).
Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору банк має право зупинити видачу Кредитних ресурсів, відмовити Позичальнику у продовженні строку дії цього Договору, а також вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору, зокрема, у випадку, якщо Позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до пунктів 3.2., 4.3., 4.4..
Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову та вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, та згідно ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2908,45грн., які позивач витратив при зверненні до суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд
Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2 ), який зареєстрований: АДРЕСА_1 , на користь Державної іпотечної установи (бул. Лесі Українки, б. 34, м. Київ, 01133, Ідентифікаційний код: 33304730) заборгованість за Кредитним договором №10-2210-098К від 25.09.2008, яка складає 193896,76 (сто дев'яносто три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень 76 коп.) гривень, з яких: 95170,54грн. - сума основного боргу; 98726,22грн. - прострочені відсотки за користування кредитом, та судові витрати в розмірі 2908,45 (дві тисячі дев'ятсот вісім гривень 45 коп.) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О. В. Іваненко