Дата документу 16.11.2021
Справа № 334/156/20
Провадження № 1-кп/334/330/21
про продовження запобіжного заходу
16 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5
встановив:
Ленінським районним судом м. Запоріжжя здійснюється судове провадження у кримінальному проваджені № 1-кп/334/330/21 за обвинуваченням ОСОБА_7 за частиною третьою статті 185 КК України та ОСОБА_4 за частинами другою та третьою статті 185 КК України.
Прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, які були встановлені під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не перестали існувати. Обвинувачений неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі, вчинив злочини під час судового провадження щодо нього. Також, не має легальних джерел доходів, офіційно не працює, не має стійких соціальних зв'язків.
Потерпілий ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримав.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечила. Пояснила, що ризики, зазначені прокурором у клопотання, не доведені. Просила змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечив, підтримав думку захисника. Клопотання захисника підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Пояснив, що ризики прокурором не доведені. Обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання. Підтримав клопотання захисника та просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши клопотання прокурора та захисника, думки інших учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.,
Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. справи «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), № 33492/96 п. 80, від 21 грудня 2000 року, «І.А. проти Франції» (I.A. v. France), № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII, «Єлоєв проти України», № 17283/02, п. 60, від 6 листопада 2008 року).
Ухвалою про продовження запобіжного заходу від 23.09.2021 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Термін дії ухвали закінчується 21.11.2021. Підставами продовження запобіжного заходу стала наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»). Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду.
ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою та третьою статті 185 КК України, останній з яких відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання до 6 років позбавлення волі, офіційно не працює, не має стійких соціальних зв'язків, що дає суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки відсутні достатні стримуючі фактори, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів. Вчиняв злочини під час судових проваджень щодо нього, які здійснюються Ленінським районним судом м. Запоріжжя, не має постійних джерел доходів. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, а отже і про існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.
Відповідно до пункту 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист права власності потерпілих.
Суд зазначає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити.
Оскільки на даний час у справі триває судовий розгляд, який, зважаючи на категорію і складність справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому на 60 діб.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Термін дії ухвали закінчується 14 січня 2022 року о 15.00 годині.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 16 листопада 2021 року.
Суддя: