16 листопада 2021 р. справа № 400/6092/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.
Відповідач надав відзив на позов, в я кому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що дійсно відповідно до наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення йому не виплачена грошова допомога при звільнені, але ніяких зауважень пропозицій чи скарг під час звільнення позивачем до відповідача не подано, тобто позивач погодив проведення з ним всіх розрахунків.
Відповідно до ст. 262 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №180 від 24.06.2021 р. позивача з 24.06.2021 р. звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до вищезазначеного наказу вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 09 років 10 місяців 23 дні, пільгова - 3 роки 3 місяці 26 днів.
Відтак, загальна вислуга позивача становить 13 років 2 місяці 19 днів.
Проте, відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення вислуги років лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.
Поняття “календарна вислуга років” застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: “в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби”. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є наявність “вислуги 10 років і більше”.
Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, та у постанові від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Загальна вислуга років на час звільнення позивача 13 років 2 місяці 19 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому відповідач повинен виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Тому позовні вимоги необхідно задовольнити.
Позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №727/4597/19 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19 викладена правова позиція, відповідно до якої при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
У вказаних вище постановах Верховного Суду, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 № 751/3840/15-ц зазначено, що на підтвердження обставин понесення судових витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір, доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесення відповідних витрат позивач надав суду такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 16.07.2021 р.; рахунок - фактура №1607 від 16.07.2021 р. квитанція від 16.07.2021 р. на суму 2000 грн., копію акту приймання-передачі наданих послуг від 28.09.2021 р.,до договору про надання правової допомоги від 16.07.2021 № 3/16/1-07/21, у якому зазначені таки види правових послуг: збирання доказів (заява військовій частині) - витрачено 0,5 години, ціна години - 700грн., сума - 350 грн, позовна заява до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та зобов'язання вчинити дії 1,36 години, сума -950 грн, відповідь на відзив- 700 грн.
В наданому акті відсутнє посилання не конкретизовано предмет спору, лише зазначено визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, тоді як предмет позову є невиплата позивачу грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн не підтверджені поданими позивачем доказами.
Надані позивачем документи не дозволяють дійти висновки, що правова допомога вартістю 2000 грн надана саме у зв'язку з розглядом спору у даній справі.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_4 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченою ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей”.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич