справа№380/16146/21
15 листопада 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "РАВТРАНС" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "РАВТРАНС" (80316, Львівська область, м. Рава-Руська, вул. Коновальця,27) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправною і скасування податкової вимоги форми «Ю» №0070581-1305-1323 від 06 липня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України №140/2021 від 03.04.2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення РНБО про застосування обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача, які передбачають блокування активів - тимчасове (на три роки) обмеження права ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "РАВТРАНС" користуватися та розпоряджатися належним йому майном тощо, внаслідок чого банком заблоковано рахунку позивача і відмовлено у проведенні всіх операцій, в т.ч. по сплаті податків. Не зважаючи на указ Президента України №140/2021 від 03.04.2021 року, відповідач 06 липня 2021 року неправомірно виніс оскаржувану вимогу, оскільки позивач не може сплати вказану суму податкового боргу під час дії спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Отже, вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року заяву Головного управління ДПС у Львівській області про заміну сторони відповідача задоволено - замінено відповідача на належного - Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП 43968090).
Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року в клопотанні представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
26 жовтня 2021 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. №77891), в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Як вбачається з інтегрованої кратки платника податків по ПДВ станом на 05.07.2021 року загальна сума податкового боргу по ПДВ становить 192 925,00 грн. Така недоїмка обліковується і на даний час. Статтею 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до ст. 57.1 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У зв'язку з наявністю боргу в розмірі 192 925,00 грн. Головним управлінням ДПС у Львівській області виставлено оскаржувану податкову вимогу.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "РАВТРАНС" зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа з 04 лютого 1998 року; основним видом діяльності згідно КВЕД є 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.
З інтегрованої картки платника податків ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "РАВТРАНС" вбачається, що за позивачем рахується податковий борг, яким станом на 05.07.2021 року становить 192 925,00 грн. по податку на додану вартість згідно податкової декларації №9164815082 від 22.06.2021 року).
На виконання ст. 59.1 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наявністю боргу в розмірі 192 925,00 грн. Головним управлінням ДПС у Львівській області виставлено позивачу податкову вимогу форми «Ф» №0070581-1305-1323 від 06 липня 2021 року
Вважаючи протиправною податкову вимогу форми «Ф» №0070581-1305-1323 від 06 липня 2021 року зі сплати податку на додану вартість в сумі 192 925,00 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до статті 16.1.4 Податкового кодексу України до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).
Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.
В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Враховуючи норми пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, яким визначено, що грошове зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає, то підстави для визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» №0070581-1305-1323 від 06 липня 2021 року, відсутні.
Щодо посилань позивача на Указ Президента України №140/2021 від 03.04.2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким заблоковано рахунки позивача і відмовлено у проведенні всіх операцій, в т.ч. по сплаті податків, як на підставу скасування спірної вимоги у зв'язку з неможливістю їх сплати, суд зазначає наступне.
Статтею 32 Податкового кодексу України закріплено можливість зміни строку сплати податку та збору.
Так, згідно пункту 32.1 статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки (пункт 32.2 статті 32 Податкового кодексу України).
При цьому, в силу положень 32.3 цієї ж статті Кодексу, зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Визначення, підстави розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків і порядок вирішення цих питань закріплені у статті 100 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пунктів 100.1 та 100.2 цієї статті Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.4 статті 100 Податкового кодексу України).
Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.5 статті 100 Податкового кодексу України).
Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов'язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 10 мільйонів гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац другий пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 100.13 статті 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України Міндоходів України був розроблений Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, що був затверджений наказом №574 від 10.10.2013 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 (далі по тексту - Порядок №574).
Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з Кодексом (пункт 1.2. Порядку №574).
Наведені норми законодавства засвідчують право платника податків, за умови існування обставин, що вказують про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також наявність економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету, - звернутись до уповноваженого органу із заявою про розстрочення грошових зобов'язань.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, з огляду на що, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "РАВТРАНС" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.