справа№380/11704/21
10 листопада 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за посадою начальника відділення особового складу військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 - протиправними;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за посадою начальника відділення особового складу військової частини НОМЕР_2 за період з 01.01.2016 по 20.09.2017;
- визнати дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за посадою начальника відділення особового складу військової частини НОМЕР_2 за період з 01.02.2016 по дату фактичної виплати індексації грошового забезпечення - протиправними;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за посадою начальника відділення особового складу військової частини НОМЕР_2 за період з 01.02.2016 по дату фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу Командувача військ Західного оперативного командування (по особовому складу) від 16.11.2006 №49-ПМ призначена на посаду техніка відділення програмного та інформаційного забезпечення центру автоматизованих систем управління 63 вузла зв'язку та інформатизації Західного оперативного командування. Наказом начальника 63 вузла зв'язку та інформатизації Західного оперативного командування (по стройовій частині) від 19.12.2006 №1 зарахована до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, в тому числі фінансове. Відповідно до директиви Міністра оборони України №Д-322/1/03 63 від 09 березня 2010 року 63 вузол зв'язку та інформатизації Західного оперативного командування перейменований у 63 інформаційно-телекомунікаційний вузол Західного оперативного командування. Наказом начальника 63 інформаційно-телекомунікаційного вузла Західного оперативного командування (по стройовій частині) від 30.06.2010 перепризначена на посаду начальника відділення особового складу. Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 №Д-322/1/5дск 63 інформаційно-телекомунікаційний вузол з 23.06.2017 отримав умовне (відкрите) найменування - військова частина НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.09.2017 №47 позивач виключена із списків особового складу частини з 20.09.2017. Особовий склад військової частини НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . При виплаті відповідачем щомісячного грошового забезпечення за посадою начальника відділення особового складу позивачу не нараховано і не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 та не нараховано і не виплачено компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по датку фактичної виплати індексації грошового забезпечення. В зв'язку з цим, 11.06.2021 звернулася до відповідача із заявою про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 та компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. За результатами розгляду поданої заяви, відповідач листом за №256 від 16.06.2021, повідомив, що індексація грошового забезпечення протягом січня 2016 року - вересня 2017 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, а тому нарахована індексація за вказаний період становить 0,00 грн., внаслідок чого підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення немає. При цьому, базовий місяць нарахування індексації відповідач зазначив грудень 2015 року, що не відповідає дійсності. Нарахування і виплата відповідачем індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по грудень 2015 року та відсутність нарахування та виплати з січня 2016 року по грудень 2016 року підтверджується архівною довідкою Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 25.06.2021 №179_Щ-1138/1224. Станом на грудень 2015 розмір індексації склав 1027,99 грн., що спростовує твердження відповідача про базовий місяць грудень 2015 року. Відсутність нарахування та виплати відповідачем індексації за період з січня 2017 року по вересень 2017 року підтверджується довідкою ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , погодженої командиром військової частини НОМЕР_2 від і ".07.2021 №48 (додаток 7). Позивач вважає дії відповідача щодо відмови обчислення і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017, а також не нарахування та невиплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення протиправними, та такими, що порушують права, в зв'язку із чим звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 21.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
12.08.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №58696). Відповідач зазначає, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" останнє підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, в тому числі й за посадою позивача, відбулось у грудні 2015 року. Тому, грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів позивача випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника відділення особового складу, звільнено наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 02.09.2017 №108-РС у відставку за підпунктом «в» (за віком-у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992, з урахуванням ч.8 цієї статі та направлено для зарахування на військовий облік до Личаківсько-Залізничного ОРВК Львівської області.
Станом на день виключення позивача із списків особового складу військової частини, з нею було проведено розрахунків щодо виплати індексації грошового забезпечення.
У зв'язку із вказаним, позивач звернулась до відповідача із заявою щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
У відповідь на заяву позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення, листом від 16.06.2021 №256 вих. відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 нараховувалась відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року. У зв'язку з цим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - вересня 2017 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 грн.
Згідно архівної довідки від 25.06.2021 №179_2/Щ-1138/1224, позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 не нараховувалась та не виплачувалась.
Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення індексація грошового забезпечення з 01.01.2017 по 20.09.2017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 2001 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Як визначено ст. 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих ці
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини другої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Як установлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
У листі від 14.05.2021 №3501486/100/1/596/ПС відповідач посилається на ст. 51 Бюджетного Кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, разом з тим суд не погоджується із такими доводами, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Окрім того, відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
При вирішенні даного спору, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 23 жовтня 2019 року по справі №825/1832/17, від 20 листопада 2019 року по справі №620/1892/19, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Як убачається з архівної довідки 01.01.2016 по 31.12.2016 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення індексація грошового забезпечення з 01.01.2017 по 20.09.2017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що на думку суду, є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач не довів правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017.
Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що у даному випадку відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не вчинив жодних дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 20.09.2017.
Щодо вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом ст. 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04. 2018 у справі №822/1110/16, 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03. 2020 у справі №803/1565/17.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2017.
Зобов'язати військову НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2021.
Суддя Потабенко В.А.