справа №380/11350/21
16 листопада 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати п.21 рішення МОУ про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 23.12.2020 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.04.2021 №54;
- зобов'язати МОУ призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи з 23.12.2020 внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заборона щодо виплати одноразової грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних. Вказує, що причини отримання позивачем інвалідності II групи та встановлення втрати працездатності є різними, не мають між собою жодного причинно-наслідкового зв'язку, тому до спірних правовідносин дворічний строк не застосовується. В межах спірних правовідносин предметом розгляду є не виплата допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, а наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу другої групи інвалідності за наслідками первинного огляду, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що з дня первинного встановлення позивачу втрати працездатності 5% до дня встановлення другої групи інвалідності минуло понад два роки. Тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Додатково зазначив, що до повноважень МОУ віднесено лише прийняття рішень про призначення або відмову у призначенні одноразової допомоги, тоді як виплата такої допомоги здійснюється уповноваженими органами, що здійснюють оформлення документів для призначення такої допомоги. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою від 15.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 19.08.2021 витребувано від МОУ належним чином завірені копії документів, якими підтверджується отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, яка призначена за результатами встановлення первинного огляду ОСОБА_1 , яким встановлено 5% втрати працездатності, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до довідки акта огляду медико-соціальної комісії серії 12ААА №001955.
Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі на час отримання витребуваних документів.
Відповідачем 26.08.2021 подано відзив на позовну заяву (вх.№ 61500).
МОУ на виконання вимог ухвали подано клопотання від 27.09.2021 (вх. №10083 ел.), від 19.10.2021 (вх. №10670 ел.), від 21.10.2021 (вх. № 10753ел.).
Ухвалою від 15.11.2021 поновлено провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в МОУ.
Згідно з довідкою польової пошти НОМЕР_1 Військової частини МОУ від 28.09.2015 №2/3755 ОСОБА_1 02.08.2015, знаходячись в засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска), в тверезому стані, підірвався на розстяжці, був поранений та отримав мінно-вибухове осколкове дотичне поранення поперекової ділянки справа.
Згідно з Актом огляду медико-соціальної комісії серія 12 ААА №001955 від 10.02.2016 позивачу під час первинного огляду встановлено 5% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталось 02.08.2015.
Відповідно до Витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.04.2016 №29 старшому солдату у запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненому 29.09.2015 у зв'язку з встановленням 5% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 02.08.2015, на підставі довідки МСЕК від 10.02.2016 серія 12 ААА №001955 призначено одноразову допомогу в сумі 4 823 грн.
Відповідно до листа Департаменту фінансів МОУ від 08.06.2016 №248/3/6/2656 ЛОВК переказано кошти на виплату позивачу вищевказаної допомоги.
У сторін відсутній спір, що така виплата була здійснена позивачу.
Згідно з Актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 23.12.2020 №2286/15 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до пункту 28.2 зазначеного акта втрата працездатності виникла внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 02.08.2015.
Таким чином, підставою для встановлення як 5% втрати працездатності, так і другої групи інвалідності стало поранення/захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, що сталося 02.08.2015.
Позивач звернувся до Військового комісаріату Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою від 22.01.2021, у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Військовим комісаріатом Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки листом від 28.01.2021 №780 заяву разом з поданими документами направлено до директора Департаменту фінансів МОУ та вказано, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної у заяві допомоги.
Як видно з витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.04.2021 №54, затвердженого Міністром оборони України від 13.04.2021, комісія дійшла висновку про відмову у призначення одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення другої групи інвалідності, пройшов термін понад 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Військовим комісаріатом Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки листом від 05.05.2021 року №4211 направлено позивачу копію витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.04.2021 №54.
Не погодившись із рішенням МОУ про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІІ (далі - Закон №2232-ХІІІ).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12. 2013 № 975 (далі-Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, законодавець пов'язує момент набуття права на отримання одноразової грошової допомоги з датою, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Заподіяння шкоди здоров'ю та оцінка його ступеню без встановлення цього факту уповноваженим органом - органом МСЕК, в т.ч. причинного зв'язку такої шкоди здоров'ю з проходженням військової служби, не створює підстав для виплати одноразової грошової допомоги.
Це також свідчить про те, що визначальним та достатнім для встановлення права на виплату одноразової грошової допомоги є не ступінь тяжкості ушкодження здоров'я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності).
Аналіз зазначених норм зумовлює висновок про те, що виплата одноразової грошової допомоги з підстав встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки законодавець застосовує такі поняття лише для визначення ступеня заподіяння шкоди здоров'ю.
Щодо правомірності застосування відповідачем положень пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ до правовідносин, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за яких виплата допомоги не здійснюється.
Обидві ці норми (абзац перший і другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Тобто, пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров'я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров'я.
Проте, ті особи, стан здоров'я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я, втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги , в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на вищезазначене, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.
Саме така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957.
Згідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.02.2016 на підставі рішення МСЕК встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, що сталось 02.08.2015, отриманого при виконанні обов'язку військової служби по захисту Батьківщини, у зв'язку із чим позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 4 823 грн.
Надалі, на підставі рішення МСЕК від 23.12.2020 №2286/15 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, внаслідок поранення, що сталось 02.08.2015, отриманого при виконанні обов'язку військової служби по захисту Батьківщини.
Таким чином, оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (10.02.2016) до дня встановлення другої групи інвалідності (23.12.2020) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
З огляду на викладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, оформленого протоколом комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.04.2021 №54, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Доводи позивача, що причини отримання інвалідності та встановлення втрати працездатності є різними і не мають між собою жодного причинно-наслідкового зв'язку спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності та встановлення другої групи інвалідності зумовлені пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, що сталося 02.08.2015.
Доводи позивача про те, що спірні відносини стосуються первинного призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та не стосуються виплати грошової допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності є помилковими з огляду на таке.
Як вже зазначалось, рішенням компетентного органу (МСЕК) позивачу 10.02.2016 встановлено втрату 5% працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язку військової служби по захисту Батьківщини, у зв'язку з чим позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 4 823 грн.
Надалі 23.02.2020 позивачу встановлено другу групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Таким чином, в межах спірних правовідносин відбулась зміна ступеня ушкодження здоров'я позивача, що є підставою для виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми як особі, якій раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров'я і який раніше уже таку допомогу отримував.
Судом не надається оцінка доводам позивача з посиланням на практику Верховного Суду України, оскільки така судова практика не стосується спірних правовідносин.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що МОУ вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконала.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено та не призвело до порушення прав позивача.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. І. Франка, 25, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 08412340) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома