Справа № 638/9455/20 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д. М.
Провадження № 33/818/324/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
10 листопада 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Шилова Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 4 липня 2020 року о 05:22 годині, водій ОСОБА_1 у м. Харкові по вул. Букова, 40, керував авто ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я (КП ХОР ОНД) відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП..
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року, а провадження у справі закрити. Вважає, що постанова є незаконною, винесеною без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, без дослідження і належної їх оцінки на предмет допустимості і відповідності зібраних доказів вимогам закону.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на цілу низку порушень, вчинених працівниками поліції під час складання у відношенні нього адміністративного матеріалу, а також на помилки та інші порушення у протоколі про адміністративне правопорушення. Також судом не встановлено факту керування ним транспортним засобом. Зазначає, що за кермом авто біля перебувала ОСОБА_2 , а він, у той час, перебував на пасажирському сидінні автомобіля. Отже вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Шилова Ю.П., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №272841 від 04 липня 2020 року;
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОНД», відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;
- письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04.07.2020, в яких зазначено, що 04.07.2020 ОСОБА_1 відмовився пройти огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я;
- дослідженому у судовому засідання відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я у присутності двох свідків.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що 4 липня 2020 року о 05:22 годині, водій ОСОБА_1 у м. Харкові по вул. Букова, 40, керував авто ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я (КП ХОР ОНД) відмовився у присутності двох свідків (а.с.1).
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
При цьому належить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту, зокрема, не висловив заперечень відносно того, що він керувавав автомобілем.
Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких вбачається, що 04.07.2020 в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД. (а.с.7,8).
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, але останні не з'явились за судовим викликом.
Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 , не з'явився до поштового відділення для отримання судової повістки в судове засідання, призначене на 10.11.2021 року на 12.30 год., ОСОБА_4 отримав судову повістку, згідно зворотного повідомлення - 13.07.2021(а.с. 63-65). Згідно зворотного повідомлення інспектор поліції Сидоренко О.В. отримав судову повістку 23.06.2021, однак в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив (а.с. 66).
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання.
Крім того, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, вбачається що працівники поліції дійсно запропонували водієві ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, однак ОСОБА_1 відмовився.
Доводи апеляційної скарги про те, що нібито ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а за кермом була ОСОБА_5 , спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що під час зупинки транспортного засобу жінка знаходилась на пасажирському сидінні, а не за кермом на сидінні водія.
При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальними є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. На підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення та відомостями з рапорту інспектора взводу №2 роти№3 батальйону №2 УПП в Х/о Сидоренка О.В., з якого вбачається, що 04.07.2020 ним, спільно з екіпажем в м. Харкові по вул. Букова,40 був зупинений автомобіль ВАЗ 212140, д. н. з. НОМЕР_1 . Підійшовши до авто, побачили, як водій автомобіля з водійського крісла пересів на заднє сидіння авто. Після чого чоловіку було запропоновано вийти з автомобіля, також роз'яснено причину зупинки, на що водій вийшов. Після чого попрохали у водія водійське посвідчення на право керування цим транспортним засобом, але останній відмовився в категоричній формі, у зв'язку з чим встановити його особу не представилось можливим. Водієві було запропоновано проїхати до Шевченківського ВП для встановлення особи, на що останній погодився. Прибувши до ВП особу водія було встановлено за допомогою бази даних «Амор» та водієм виявився ОСОБА_1 (а.с.9).
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити та закрити провадження у справі. Дав пояснення, аналогічні, викладеним доводам в апеляційній скарзі. Крім того зазначив, що працівники поліції діяли незаконно і на їх дії він подав скаргу в Шевченківському ВП, однак наслідки щодо її розгляду йому невідомі. Також вказав, що вважає дії працівників поліції з приводу складання ними протоколу про адміністративне правопорушення він не оскаржував в будь-який спосіб.
Отже, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Таким чином, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Шилов Ю.П. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та пояснив, що судом першої інстанції не вірно прийнято рішення, оскільки факту керування не було, тому не було підстав для проходження огляду на стан сп'яніння.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є такими, що не відповідають дійсності та суд ставиться до них критично, оскільки факт керування транспортним засобом підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення та відомостями з рапорту інспектора взводу №2 роти№3 батальйону №2 УПП в Х/о капітана поліції Сидоренка О. В. (а.с. 1), а факт відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я (КП ХОР ОНД) чітко зафіксований на відеозапису з нагрудних камер працівників поліції (а.с.4).
Поряд з цим, належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що 4 липня 2020 року о 05:22 годині, водій ОСОБА_1 у м. Харкові по вул. Букова, 40, керував авто ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я (КП ХОР ОНД) відмовився у присутності двох свідкі, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціспроти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиноюнаціональногозаконодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полідержави.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков