ІМЕНЕМ України
16 листопада 2021 року
м. Харків
Справа № 629/2227/21
Провадження № 22-ц/818/5817/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Хорошевського О.М.
суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката -Стефківського Володимира Івановича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2021 року, постановлене суддею Каращуком Т.О., у справі за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Стефківського Володимира Івановича до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант» про відшкодування шкоди, завданої смертю особи,
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стефківський В.І. звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути на її користь з АТ «СК «Мега-гарант» суму страхового відшкодування як грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 18 892, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.06.2020 року близько 13 год.14 хв. на вул.Центральній в с.Садове Лозівського району Харківської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій автомобіля марки « Lifan 520 GX», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, допустив перекидання керованого ним транспортного засобу. Внаслідок даної ДТП, пасажир цього автомобіля ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Позивач вказує, що вона є донькою загиблого, у зв'язку із його смертю їй спричинено значну та непоправну шкоду, яка проявилася у заподіяній моральній шкоді. Оскільки позивачу шкода була спричинена у ДТП за участю автомобіля, який є джерелом підвищеної небезпеки і управління яким здійснював водій, який по відношенню до Позивача є третьою особою, у такого водія виник обов'язок відшкодувати позивачу спричинену шкоду, а у позивача виникло право на одержання компенсації такої шкоди. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №157622582, який діяв на момент настання ДТП станом на 28.06.2020 року. Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. Як вказала ОСОБА_1 , 09.09.2020 року в АТ «СК «Мега-гарант» було направлено заяву на виплату страхового відшкодування від 08.09.2020 року із додатками, з вимогою виплатити страхове відшкодування, пов'язане із моральною шкодою в сумі 18 892, 00 грн. 12.11.2020 року відповідачу було скеровано копію вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 року стосовно притягнення до кримінальної відповідальності водія ОСОБА_2 . Листом №01-0317 від 01.03.2021 року відповідач повідомив її про те, що розгляд страхової справи зупинений через те, що дорожньо-транспортна пригода розглядається у відповідному кримінальному провадженні. Зважаючи на вказане ,позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої смертю особи.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Стефківський В.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Посилаючись на ч.2 ст.1167 ЦК апелянт зазначає, що вирок суду який не набув чинності та не встановлення винни особи не звільняє СК «Мега- Гарант» від обов'язку по виплаті страхового відшкодування моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..
За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову про страхове відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки на даний вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 року відносно ОСОБА_2 законної сили не набув та рішення за фактом кримінального провадження ще не прийнято. У зв"язку з тим, що на даний момент не встановлено винну особу у скоєному ДТП, а страховик не відмовляв позивачці у відшкодуванні шкоди, а лише призупинив строк у її відшкодуванні до подання ОСОБА_1 відповідних документів (вирок суду/постанова, заяви), звернення до суду є передчасним.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
28.06.2020 року о 13 годині 14 хвилин на вулиці Центральній в с.Садове Лозівського району відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій автомобіля марки « Lifan 520 GX», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, допустив перекидання керованого ним транспортного засобу. Внаслідок ДТП, пасажир автомобіля « Lifan 520 GX», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 від отриманих ушкоджень загинув на місці події(а.с.9-10).
Позивач є донькою загиблого, про що свідчить копія свідоцтва про народження(а.с.12.)
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу « Lifan 520 GX», р.н. НОМЕР_1 , була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №157622582 у АТ «СК «Мага-гарант», що не оспорюється сторонами.
09.09.2020 року позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування(а.с.9).
30.09.2020 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області засуджено ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України(а.с.7-8).
30.10.2020 року на вище вказаний вирок подано апеляційні скарги адвоката засудженого та прокурора. Справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, вирок законної сили не набрав. Вказане не оспорюється сторонами.
12.11.2020 року надіслано вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.09.2020 року, яким визнано винним водія ОСОБА_2 .
Листом №01-0317 від 01.03.2021 року відповідач повідомив представника позивача про те, що розгляд даної страхової справи було зупинено через те, що на даний час вирок не набув законної сили (а.с.14).
Спірні правовідносини виникли з приводу виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану смертю ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортною пригодою з участю водія ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність була застрахована в АТ «СК «МЕГА - ГАРАНТ».
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У відповідності до положень ст. 22, 27 цього Закону, уразі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
За змістом ст. ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідне рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Підстави відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені ст. 37 вказаного Закону, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Посилання відповідача на відсутність прийнятого страховиком рішення за поданими позивачами заяви про здійснення страхового відшкодування, як на підставу для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного суду у постанові від 11 грудня 2019 року по справі №465/4287/15.
Колегія суддів не погоджується із посиланнями суду першої інстанції суду, що відсутність вироку, що набув законної сили у вказаному кримінальному провадженні, та доходить висновку, що це не є підставою, що унеможливлює вирішення спору між сторонами щодо страхових виплат, оскільки шкода спричинена транспортним засобом в результаті дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується незалежно від наявності чи відсутності в діях водія вини.
За ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини завдавача шкоди.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із п. 23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно п.27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
В п. 36.1. ст. 36 Закону зазначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. П. 36.2 ст. 36 передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
З огляду на встановлені обставини та зазначені норми матеріального і процесуального права, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому та наявність підстав для їх задоволення.
Особою, які має право на відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок ДТП, є донька померлого ОСОБА_1 , вказана обставина доведена належними та допустимими доказами і не спростована відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, судова колігія доходить висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 18 892,00 грн. (4723,00 -розмір мінімальної заробітної плати на 2020 рік * 12/ 3).
Відсутність остаточно рішення у кримінальному провадженні за фактом ДТП, в якій загинув ОСОБА_3 , не є підставою для відмови в задоволення позову, оскільки за обставин, про які йдеться в матеріалах кримінального провадження, до даного ДТП причетний водій автомобіля « Lifan 520 GX», а тому незалежно від наявності його вини, матеріальна шкода підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог на підставі п. 1. ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Судові витрати підлягають вирішенню в порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката -Стефківського Володимира Івановича задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2021 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за заподіяну моральну шкоду у розмірі 18 892, 00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант» на користь держави 908 гривень 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь держави 1362 гривні 00 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді: А.В. Котелевець
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року.