Постанова
іменем України
16 листопада 2021 року
м. Харків
справа № 645/2416/21
провадження № 22-ц/818/5242/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року в складі ОСОБА_3 ,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 18 серпня 2017 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства, внаслідок чого часто стали виникати сварки. Збереження сім'ї вважає неможливим. Донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Вказала, що відповідач проходить військову службу за контрактом та отримує заробітну плату в розмірі 10070,00 грн, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 36 від 23 лютого 2021 року.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 серпня 2017 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 290, та стягнути с ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 серпня 2017 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 290. Після розірвання шлюбу визначено ОСОБА_1 прізвище " ОСОБА_5 ". Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1006, 50 грн щомісяця, починаючи з 13 квітня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам подружжя. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік». Зазначив, що позивачкою не надано доказів на підтвердження можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі 5000,00 грн. Крім того, батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дітей та відповідно до статті 180 СК України зобов'язані утримувати їх до досягнення ними повноліття.
23 липня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована доводами, які є аналогічними доводам позовної заяви. Крім того зазначено, що вона несе витрати по найму житлового приміщення у розмірі 4000 грн на місяць, що підтверджується договором найму. Оскільки дитина після розлучення проживає разом з нею, відповідач повинен сплачувати половину орендної плати за найм житла, щоб забезпечити своїй дитині достатній рівень життя. Донька часто хворіє, у зв'язку з чим також потребує регулярного лікування та оздоровлення.
02 вересня 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу не оскаржується тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядається.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі пункту 1 частини четвертої статті 274 та частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спорку про стягнення аліментів вказаним вимогам закону в повному обсязі не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим 05 січня 2028 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 17 (а. с. 10).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 22 листопада 2017 року № 6355-1057216-2017, ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).
Відповідно до Договору найму житлового приміщення від 26 червня 2020 року ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Сума орендної плати складає 3800,00 грн. Договір укладений на строк з 26 червня 2020 року по 26 червень 2022 року з можливістю продовження строку оренди (а. с. 17).
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 36 від 23 лютого 2021 року, ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом на посаді старшого стрільця військової частини з посадовим окладом 2910,00 грн на місяць з виплатою надбавки за проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 116 % посадового окладу з 23 лютого 2021 року (а. с. 16).
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої, другої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно з частиною першою статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з частинами першої, третьою статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Оскільки утримання дитини є обов'язком обох батьків, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, розмір заробітної плати яка становить приблизно 10000, 00 грн на місяць, встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дітей на 2021 рік, судова колегія вважає за необхідне стягнути аліменти с ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначення розміру аліментів з ухваленням в цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500,00 грн щомісяця, починаючи з 13 квітня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що донька часто хворіє, у зв'язку з чим потребує регулярного лікування, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки стягнення витрат на лікування дитини може бути підставою для звернення з відповідним позовом до суду в порядку статті 185 СК України.
Так, відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, позивачка має право на стягнення з відповідача додаткових витрат за наявності обставин, визначених статтею 185 СК України. Таких вимог в рамках цієї справи позивачкою пред'явлено не було.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вона несе витрати по найму житлового приміщення у розмірі 4000 грн на місяць, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права проживати разом з дитиною за місцем її реєстрації, а саме в буд. АДРЕСА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року скасувати в частині вирішення спору про стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нову постанову.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот грн) щомісяця, починаючи з 13 квітня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді О.В.Маміна
В.Б.Яцина