Справа № 619/3642/21 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-кп/818/3152/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія тримання під вартою
09 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року, якою продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 13.11.2021 року включно.
Відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити запобіжний захід Шито ОСОБА_8 на домашній арешт за місцем проживання його тітки ОСОБА_9 : АДРЕСА_1 та у задоволенні клопотання прокурора Новобавварської окружної прокуратури с. Харкова ОСОБА_10 - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що до клопотання прокурором не надано жодного доказу на підтвердження продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Зазначає, що істотною обставиною для зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 є стан його здоров'я та відсутність належного обстеження в умовах СІЗО № 27.Попередніми ухвалами про продовження строку запобіжного заходу зобов'язано медичну частину провести належні обстеження, проте ухвали станом на 17.09.2021 року не виконані.
Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Зазначив, що вважає ухвалу судді першої інстанції законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Захисник ОСОБА_7 до початку судового розгляду подала заяву в якій просить провести судове засідання без її участі. Повідомила, що 09.11.2021 року о 14.00 год у Дергачівському районному суді Харківської області буде розглядатись клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі захисник просила розглянути апеляційну скаргу за участю обвинуваченого.
З метою всебічності та повноти дослідження всіх обставин справи суддею доповідачем до початку апеляційного розгляду направлялись відповідний запит через адміністрацію слідчого ізолятора, в якому тримається підозрюваний, для з'ясування процесуальної позиції підозрюваного щодо його бажання брати участь у судовому засіданні за клопотанням захисника в режимі відеоконференції, на ОСОБА_6 погодився. Однак 09.11.2021 року до початку судового засідання працівниками ДУ «Харківський слідчий ізолятор» було повідомлено, що ОСОБА_6 вибув з ДУ «ХСІ» для участі у судовому засіданні в Дергачівському районному суді Харківської області.
З урахуванням того, що інших заяв від обвинуваченого до канцелярії апеляційного суду не надходило, що надає можливість проведення апеляційного розгляду без участі ОСОБА_6 , що відповідає вимогам ст.401 КПК України, оскільки його апеляційна скарга не стосується погіршення становища обвинуваченого.
Враховуючи вимоги ч.4 ст. 422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 та його захисника.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що 16 вересня 2021 року з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_6 за фактом вчинення кримінальних правопорушень , передбачених ч.3 ст. 307, ч.1 ст.263, ч.2 ст.317, ч.3 ст.313, ч.3 ст.311 КК України, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021220500000082 від 27.01.2021.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16.09.2021 провадження було призначено на підготовче судове засідання на 17.09.2021.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23.07.2021 стосовно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до17.09.2021.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження та вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин справи та згідно обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений тобто не має законних джерел для існування та міцних соціальних зв'язків.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні умисних злочинів, передбачених ч.3 ст.307, ч.1 ст.263, ч.2 ст.317, ч.3 ст.313, ч.3 ст.311 КК України, суд приходить до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Доводи апелянта стосовно відсутності достатніх доказів обвинувачення, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки питання щодо дослідження та оцінки доказів сторін підлягають дослідженню в порядку, передбаченому ст. ст.94, 337 та параграфом 3 « Процедура судового розгляду» КПК України.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються матеріалам кримінального провадження, що свідчить про прийняття судом першої інстанції обґрунтованого рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.
Отже, враховуючи всі вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги всі ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд першої інстанції надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
Доводи захисника, внаслідок відсутності належного обґрунтування, про те, що ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров'я та потребує постійного догляду лікаря спеціаліста, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Будь-яких доказів того, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає його перебуванню в умовах СІЗО стороною захисту не надано, тобто відсутні висновки експерта та відсутня медична документація, яка свідчить про наявність тяжких захворювань.
Колегія суддів роз'яснює право обвинуваченого подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень підозрюваного, в тому числі, стосовно стану здоров'я.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: