Іменем України
07 жовтня 2021 року м. Кропивницький
справа № 388/386/18
провадження № 22-ц/4809/861/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області Кубасов Ігор Юрійович.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року, у складі головуючого судді Баранського Д.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області Кубасов Ігор Юрійович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування запису про реєстрацію права власності, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування запису про реєстрацію права власності.
В обгрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , якій належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що на момент відкриття спадщини, спадкодавець, проживала із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був батьком позивачки.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, на житловий будинок, а спадкоємцями першої черги за законом були - ОСОБА_2 (чоловік спадкодавця), вона (позивачка, донька спадкодавця), ОСОБА_4 (син спадкодавця та брат позивачки).
Вважає, що батько позивачки фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем.
Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (брат позивачки), який за життя не оформив спадкові права після смерті матері ( ОСОБА_3 ).
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги стали: ОСОБА_2 (батько) та донька ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
Зазначила, що кожному із вказаних спадкоємців належала спадщина у розмірі 1/2 частини житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 (батько позивачки) та після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку і спадкоємцем майна батька за законом першої черги є позивачка, а тому вона має право на частину житлового будинку.
ОСОБА_1 вказувала, що їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, тому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 29 травня 2015 року Долинською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття помилкового рішення у справі.
Вказує, що вона є спадкоємицею в порядку спадкування за законом після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому має право прийняти належну йому частку спадщини, яку батько не встиг прийняти після смерті свого сина (брата позивачки), який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме на 1/2 частину житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , площею 75,7 кв. м.
Відповідачка, інтереси якої представляє адвокат Бойко Д.П. подала відзив на вказану апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна частина будинку (спадкового майна) не належала ОСОБА_2 на день його смерті, а тому не ввійшла до складу спадщини.
Справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення скарги без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на не доведеність позовних вимог.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (том 1, а. с. 13).
На момент смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із спадкової справи, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю згідно із свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння, виданим 24 травня 1991 року Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області № 90 від 25 квітня 1991 року (том 1, а. с. 91, 92).
20.05.2013 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся її син - ОСОБА_4 (том 1 а.с. 84 зворот).
Також, 20.05.2013 було подано заяву ОСОБА_2 (чоловіком померлої) про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ( том 1 а.с.85).
Таким чином, як вбачається із спадкової справи ,копія якої міститься в матеріалах справи, спадщину після смерті ОСОБА_3 було прийнято її сином ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав за життя.
З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 (том 1 а.с. 81 зворот).
Померлий ОСОБА_4 приходився братом позивачці.
Встановлено, що останнім місцем проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_4 було - АДРЕСА_1 , разом з дружиною, донькою, пасинком та батьком.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 заведена 06 жовтня 2014 року Долинською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, копія якої міститься в матеріалах справи.
Дослідивши спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_4 , вбачається, що його донька ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини , а інші спадкоємці за законом першої черги, а саме дружина померлого - ОСОБА_5 та батько померлого ОСОБА_2 у встановлений для прийняття спадщини строк відмовились від спадщини, про що свідчать їх заяви (том 1, а. с. 80 зворот, а.с. 81).
За життя ОСОБА_4 заповіту не склав, а тому його спадкоємицею, яка прийняла спадщину за законом є донька ОСОБА_2 .
29 травня 2015 року Долинською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області Сіряк Олександрі Сергіївні видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано у реєстрі за № 299 (том 1, а. с. 96).
Судом першої інстанції було належним чином досліджено та встановлено, що після смерті батька позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку і 06 серпня 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовим І.Ю. спадкоємиці ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 7,9042 га, кадастровий номер: 3521981300:02:000:2071, що знаходиться на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, яке зареєстровано в реєстрі за № 438 (том 1, а. с. 198).
В матеріалах справи відсутні докази щодо участі у спадкуванні після смерті ОСОБА_2 його онуки ОСОБА_2 , за правом представлення після смерті батька.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Положеннями ст. 27 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачено, що подружжя може укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав жінки, чоловіка або дітей, недійсні і не обов'язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб.
Зміст статей 67-70 СК України визначає право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу, право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом п. 4.21 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Встановлено і підтверджено матеріалами справи, що померлий батько позивачки ( ОСОБА_2 ) відмовився від прийняття спадщини після дружини ( ОСОБА_3 ) і після сина ( ОСОБА_4 ).
ОСОБА_2 , нотаріусом було роз'яснено про його право отримати свідоцтво про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, тобто на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, ОСОБА_2 заявою повідомив, що не претендує на видачу йому свідоцтва про право у спільному майні подружжя (том 1, а. с. 71), тобто відмовився від спадщини.
Також належним чином судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на момент смерті ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_2 ) належав їй особисто, а не подружжю на праві спільної сумісної власності.
Висновок суду першої інстанції ,що видача спірного свідоцтва відповідачу про право на спадщину не порушує прав інших спадкоємців і в свою чергу позивачки є правомірним.
Таким чином, доводи позивачки щодо її права на частку у спадщині не відповідають обставинам справи і є її суб'єктивним припущенням внаслідок невірного трактування норм, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
12.11.2021 - складено постанову.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.Л. Карпенко