Справа № 636/709/21 Провадження № 2/636/1016/21
10 листопада 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
секретаря судового засідання Шикової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Заводу «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в подальшому уточненим) до ДП «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50895,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював в ДП «Завод «Електроважмаш» з 15.08.2005 по 20.10.2020, і на момент звільнення йому не сплачено борг із заробітної плати у розмірі 73920,66 грн., який був виплачений 22.03.2021. У зв'язку з тим, що відповідачем нараховано, але не було виплачено заробітну плату при звільненні позивач звернувся до суду для стягнення середнього заробітку за час затримки.
Представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що середньоденна плата ОСОБА_1 (без врахування податків), який був звільнений 20.10.2020 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, складає 807,86 коп. 24.07.2020 т.в.о. Генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» було підписано наказ № 309 «Про встановлення неповного робочого тижня», яким з 01.10.2020 на ДП «Завод «Електроважмаш» було встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Тобто, при здійсненні розрахунку кількості робочих днів, які підлягають відшкодуванню за середньоденним заробітком, виходячи з графіка роботи підприємства без врахування п'ятниць. Окрім цього, представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру середнього заробітку, в якому вона просить суд зменшити нараховану суму середнього заробітну до 10%.
ОСОБА_1 надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник ДП «Завод «Електроважмаш» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
15.08.2005 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 317 від 05.08.2005 прийнято до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (а.с. 13). 20.10.2020 згідно наказу № 1137-к від 20.10.2020 ОСОБА_1 було звільнено з ДП «Завод «Електроважмаш» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 11). Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 5-6).
Під час перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем підприємством була нарахована, але не виплачена позивачеві заробітна плата у розмірі 73920,66 грн., а саме: за серпень 2020 року - 11045,99 грн., за вересень 2020 року - 13487,17 грн., за жовтень 2020 року - 49387,50 грн., що вбачається з копії довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 245/38 від 25.01.2021 року (а.с. 8).
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 Закону України "Про оплату праці".
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованим сум.
Відповідно до довідки ДП № 245/38 від 25.01.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , який займав посаду заступника начальника цеху, складає 807,86 грн. Заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача становить 73920,66 грн. (а.с.8).
Однак, згідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 245/378 від 25.03.2021, заборгованість по сплаті станом на 24.03.2021 відсутня, (а.с. 72), що також не заперечується позивачем. Також відповідачем надані платіжні відомості про зарахування остаточного розрахунку при звільненні, згідно яких остаточних розрахунок з позивачем проведено 22.03.2021 (а.с. 68-71).
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
У своєму рішенні № 6-76цс14 від 02.07.2014 Верховний Суд України роз'яснив, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає при несплаті з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
30.01.2019 Велика Палата Верховного Суду (справа № 910/ 4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці", середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Методика нарахування середнього заробітку детально описана в постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100.
Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Пунктом п'ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
В абзаці п'ятому п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
В п. 20 постанови Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.07.2013) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, в уточненій позовній заяві та відзиві на неї позивачем зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 807,86 грн., що підтверджується довідкою головного бухгалтеру ДП «Завод «Електроважмаш» від 25.03.2021 № 245/378 (а.с. 72).
Згідно наказу № 309 від 24.07.2020, на заводі встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер з 01.10.2020. Також, згідно наказу ДП «Завод «Електроважмаш» № 427 від 21.10.2020, встановлено режим неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021. Також згідно наказу № 261-01/09 від 26.01.2021 встановлено простій працівникам підприємства на період з 01.02.2021 по 28.02.2021 та наказом № 261-01/61 від 22.02.2021 даний простій продовжено на період з 01.03.2021 по 31.03.2021.
Отже, розраховуючи середній заробіток за весь період затримки розрахунку, суд виходить з наступного розрахунку:
- за жовтень 2020 року - 6 днів затримки розрахунку (з 01.10 по день звільнення 20.10, окрім п'ятниці ),
- за листопад 2020 року 17 днів затримки розрахунку (21 робочий день у місяці, окрім п'ятниці),
- за грудень 2020 року 15 днів затримки розрахунку (22 робочих дні у місяці, окрім п'ятниці ),
- за січень 2021 року 8 днів затримки розрахунку (робочі дні - 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28),
- за лютий 2021 року 4 дня затримки розрахунку (дні простою - 1, 2, 3, 4, 8, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 18, 22, 23, 24, 25),
- за березень 2021 року 1 день затримки розрахунку (станом на день звільнення 23.03.2021 дні простою - 1, 2, 3, 4, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 18, 22, 23).
Кількість робочих днів на час затримки виплати - 51 робочий день.
Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні становить 41200 грн. 86 коп. (середньоденна заробітна плата 807,86 грн. х 51 робочий день).
Що стосується доводів представника відповідача про зменшення суми середнього заробітку, то суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15, зроблено висновок, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. У вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Пунктом 87 Постанови зазначено, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3. ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.91 Постанови).
Враховуючи, що спору щодо розміру розрахункових сум заробітної плати між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, враховуючи дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку, що з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, з відповідача підлягають стягненню кошти у розмірі 41200,86 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні на день проведення виплати заробітної плати у повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що при поданні позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач був звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства Заводу «Електроважмаш», код ЄДРПОУ 00213121, розташованого за адресою: пр. Московський, буд. 299, м. Харків, 61089, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41200 (сорок одна тисяча двісті) грн. 86 коп.
Стягнути з Державного підприємства Заводу «Електроважмаш» на користь держави суму судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя -