79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" листопада 2021 р. Справа №926/3151/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Р.І. Марка
Г.В. Орищин
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-05/2792/21 від 16.08.2021)
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2021 (повний текст ухвали виготовлено 29.07.2021, м. Чернівці, суддя І.В. Марущак)
про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі № 926/3151/21
за заявою: Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасників справ (відповідачів):
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», м. Дніпро
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт», м. Дніпро
про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна,
за участі представників:
від заявника: Сокуренко Є.С. - довіреність № 7739-К-Н-О від 06.09.2021;
від ТзОВ «Естейт Селлінг» - Целік В.В. - довіреність б/н від 17.05.2021;
від ТзОВ «Місто Естейт» - не з'явився
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО ЕСТЕЙТ» про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна до подачі позовної заяви.
Заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 750881373101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34і, будь-яким способом;
2. накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747458273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34ж, будь-яким способом;
3. накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747812273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34е, будь-яким способом;
4. накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34з, будь-яким способом;
5. накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34д, будь-яким способом;
6. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 750881373101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
7. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747458273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34ж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
8. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747812273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34е в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
9. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34з в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
10. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34д в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2021 відмовлено в задоволенні заяви Комерційного банку «ПриватБанк» про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову, відсутній конкретний зв'язок між вказаними заходами забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, де просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2021, а заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що спірні об'єкти нерухомості вже були протиправно відчужені на користь ТОВ «Місто-Естейт».
Крім цього, апелянт зазначає, що позовні вимоги банку співвідносяться із заходами забезпечення позову, оскільки у разі невжиття даних заходів забезпечення позову, спірне майно повторно буде відчужене на користь третіх осіб, а в разі винесення позитивного рішення суду на користь банку буде порушення прав, свобод та законних інтересів нового власника нерухомості. Водночас, апелянт зазначає, що реалізація зазначеного майна матиме невідворотні наслідки, оскільки нереалізоване майно неможливо буде повернути, так як покупець за таких умов буде добросовісним набувачем.
Щодо тверджень суду про те, що АТ КБ «ПриватБанк» вже зверталося до Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2938/21 із заявою про забезпечення позову до його подання, де зазначав у якості особи, що може отримати статус учасника справи ТОВ «Естейт Селлінг», то апелянт зазначає, що підстави позову у даній справі і у справі № 926/2938/21 не є тотожними.
ТОВ «Естейт Селлінг» подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 30.08.2021, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернівецької області залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
05.02.2013 та 26.05.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» укладено кредитні договори №2Е005Г та № DNTFLOK06629 відповідно. Зобов'язання за вказаними кредитними договорами забезпечувались договорами іпотеки № DNTFLOK06629/D192 від 01.03.2016; № DNTFLOK06629/D194 від 02.03.2016; №DNTFLOK06629/D191 від 01.03.2016; № DNTFLOK06629/D193 від 02.03.2016; № DNTFLOK06629/D195 від 03.03.2016, предметом іпотеки за якими є об'єкти нерухомого майна, на які заявник просить накласти заборону відчуження.
11.09.2017 АТ КБ «ПриватБанк» реалізовано право на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку та набув право власності на спірні об'єкти нерухомості, про що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. як державним реєстратором прийняті відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
У червні 2020 року ТОВ «Естейт Селлінг» звернулося з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просило Господарський суд Чернівецької області визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на наступні об'єкти нерухомого майна: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Чкалова Валерія, будинок 34е, 34з, 34і, 34д, 34ж та припинити право власності АТ КБ «ПриватБанк» на зазначені об'єкти.
07.10.2020 рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/1390/20 позовні вимоги ТОВ «Естейт Селлінг» задоволено в повному обсязі. 21.04.2021 постановою Західного апеляційного господарського суду по даній справі у задоволенні апеляційної скарги Банку відмовлено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На думку заявника, отримавши постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 по справі №926/1390/20, ТОВ «Естейт Селлінг» на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна №640 від 18.08.202, виданий приватним нотаріусом Бондар І.М., зареєстрував за собою право власності на спірні об'єкти нерухомості. Станом на 12.07.2021 записи про іпотеку та обтяження були наявні у Державному реєстрі.
14.07.2021 Банку стало відомо про відсутність у Державному реєстрі відповідних іпотечних записів та обтяжень, що є порушенням прав та свобод АТ КБ «ПриватБанк».
21.07.2021 заявником виявлено факт відчуження зазначених об'єктів на користь третьої особи - ТОВ «Місто Естейт».
Таким чином, на думку заявника, ТОВ «Місто Естейт», як повністю дочірня компанія ТОВ «Естейт Селлінг», чиїм бенефіциарним власником виступає директор ТОВ «Естейт Селлінг», може відчужити спірне майно на користь інших осіб, безперешкодно. Без наявності відповідних іпотечних записів та обтяжень у Державному реєстрі, існує очевидна, об'єктивна вірогідність того, що зазначене нерухоме майно буде повторно відчужено на користь третіх осіб, що є незаконним та таким, що матиме невідворотні наслідки для АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя цього майна.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач має намір подати позовну заяву із 2 вимогами немайнового характеру: 1) визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, 2) визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексузаходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Водночас, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність такого забезпечення, що полягає у доведенні обставин, з якими пов'язано вирішення цього питання. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Необхідно зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття таких заходів має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Оскільки Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» мало намір звернутись до суду з позовними вимогами немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20.
Так, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі та накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
Так згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені лише статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 137 ГПК України не передбачає такого виду забезпечення позову, як накладення заборони щодо відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлові будівлі та накладення заборони здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Ч. 10 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заявник звертаючись до суду першої інстанції не зазначає, яким законом передбачені зазначені ним заходи забезпечення позову.
Необґрунтованими є посилання заявника (апелянта) на те, що у разі невжиття даних заходів забезпечення позову, спірне майно повторно буде відчужене на користь третіх осіб, а в разі винесення позитивного рішення суду на користь банку буде порушення прав, свобод та законних інтересів нового власника нерухомості.
Адже, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову, а не захистити права інших осіб.
В даному випадку заявник не має наміру подавати позов про визнання права власності на спірне майно, а має намір подати позовпро визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна до подачі позовної заяви.
Статтею 23 Закону України “Про іпотеку”, якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов'язки іпотекодавця.
В разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.
Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Отже, при набутті права власності на об'єкт іпотеки відбувається заміна іпотекодавця у правовідносинах і відповідно є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/6325/13, від 07.10.2020 у справі № 161/20677/13-ц).
За таких обставин судом встановлено, що заявник не обґрунтував наявностіобставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він має намір звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову до подачі позовної заяви не підлягає до задоволення.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2021 відповідає матеріалам справи і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» б/н від 03.08.2021 (вх. № 01-05/2792/21 від 16.08.2021) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 29.07.2021 у справі № 926/3151/21 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.11.2021.
Головуючий - суддя О.С. Скрипчук
Суддя Р.І. Марко
Суддя Г.В. Орищин