ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20962/21
провадження № 1-кс/753/4072/21
"17" жовтня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінськ, Республіка Беларусь, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100020003016 від 15.10.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, скаргу захисника ОСОБА_4 на незаконне затримання підозрюваного в порядку ст. 206 КПК України.
17.10.2021 слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі по тексту - ОСОБА_5 , підозрюваний).
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що групою слідчих слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві розслідується кримінальне провадження №12021100020003016 від 15.10.2021
за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 14.10.2021 близько 23 години 16 хвилин перебував за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 15 де маючи на меті злочинний умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, діючи умисно, усвідомлюючи, що його завідомо неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку та дезорганізує діяльність закладу «Культ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 15 знаходячись неподалік даного закладу, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з належного йому мобільного телефону марки «iPhone 12 pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з абонентським номером оператора мобільного зв'язку ТОВ «лайфселл» НОМЕР_3 , здійснив телефонний дзвінок на спец-лінію «102» та в ході розмови, достовірно знаючи, що поширена ним інформація є неправдивою, повідомив про підготовку вибуху у закладі «Культ», чим безпідставно відволік сили і засоби для перевірки вказаного повідомлення.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та недостатністю менш суворих запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус.
Захисник, в порядку ст. 206 КПК України подав скаргу, яка обґрунтована наступним. Зазазначає, що були відстуні наведені підстави для затримання ОСОБА_5 за відсутності судового рішення, оскільки з моменту вчинення злочину до затримання минуло майже 12 годин. Вказує, що ОСОБА_5 було затримано за відсутності законних підстав. Просив визнати затримання підозрюваного ОСОБА_5 незаконним.
Крім цього, захисник заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , просив застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Підозрюваний підтримав захисника.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, зваживши доводи скарги захисника, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів поданого клопотання 15.10.2021 о 10 год. 40 хв. ОСОБА_5 затримано без ухвали слідчого судді на підставі ст. 208 КПК України.
15.10.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
Статтею 176 КПК України визначені види запобіжних заходів.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обрані запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: протоколами допиту свідків; протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов'язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки надані докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненому злочині.
Оцінюючи наявність ризику (вплив на свідків) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання їх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливості їм запобігання більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Разом з тим, клопотання органу досудового розслідування та додані до нього матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваному такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою. Прокурором належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення слідчих, процесуальних дій та уникнення ризиків визначених ст. 177 КПК України.
Отже, приймаючи до уваги наявні в наданих суду матеріалах дані про фактичні обставини провадження, особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, а також, враховуючи, що сама по собі ступінь тяжкості злочину, що інкримінується особі, не може бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити.
Разом з тим, враховуючи встановлені вище обставини, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на два місяці за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, обираючи відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього наступні обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Перевіряючи доводи захисника викладенні ним у скарзі про незаконне затримання підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно з п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Згідно з ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст.208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
На виконання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України ОСОБА_5 повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Протокол затримання відповідає загальним вимогам, передбаченим ст. 104 КПК України, та спеціальним вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 208 КПК України.
З огляду на положення ст. 104, 208 КПК України протокол про затримання не повинен містити обґрунтування підстав затримання, а лише посилання на підставу затримання.
У рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Khlaifia та інші проти Італії від 15.12.2016 року (заява № 16483/12) зазначено, що негайність оцінюється у кожному випадку окремо; проте, підстави для затримання не повинні повідомлятись повністю особою, що здійснює затримання (арешт) у конкретний момент затримання (п. 115) Це положення є невід'ємною частиною схеми захисту, передбаченої статтею 5 Конвенції: будь-яка особа, яка була заарештована, повинна простою, нетехнічною мовою, яку вона може зрозуміти, повідомити про основні юридичні та фактичні підстави для її позбавлення волі, щоби мати можливість звернутися до суду із заявою про оскарження його законності (там само). Причини, при цьому, не повинні бути викладені в тексті будь-якого рішення, яким дозволяється затримання, та не повинні бути в письмовій формі чи в будь-якій спеціальній формі (Рішення у справі Kane проти Кіпру (dec.) від 13.09.2011 року).
У протоколі затримання, складеному 15.10.2021 зазначено, що ОСОБА_5 фактично затримано 15.10.2021 о 10 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 2.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство не надає чіткого визначення поняття «безпосередньо після вчинення злочину», водночас, з текстуального тлумачення даного терміну, можна зробити висновок, що затримання на підставі вказаної статті має бути результатом оцінки уповноваженим співробітником оперативного підрозділу сукупності певних ознак, отриманих в результаті проведення безперервних оперативних дій, що дають підстави запідозрити особу у вчиненні злочину, після спливу незначного проміжку часу.
Оскільки підозрюваного затримано після вчинення злочину, процесуальною підставою затримання є положення п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Системний аналіз ст. 211 КПК України в сукупності з положеннями ст. 186, 206 цього Кодексу, вказує на те, що підставою для поставлення слідчим суддею рішення про звільнення позбавленої свободи особи, доставленої до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, може бути лише очевидна незаконність затримання, перевищення граничного строку затримання та невиправдане зволікання у доставленні особи до суду.
З огляду на встановлені обставини підстав для негайного звільнення ОСОБА_5 з під-варти не вбачається, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 181-184, 193-194 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти в залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити до 16.12.2021 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1