Справа № 752/15719/20
Провадження № 2/752/2968/21
Іменем України
08.11.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
В серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 в особі представника неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просив позбавити відповідача батьківських прав відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_3 записаний біологічним батьком в свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 . Матір'ю, останнього, є ОСОБА_2 . Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2008 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Позивач вказує, що після розірвання шлюбу позивач та його сестра залишились проживати разом із матір'ю в квартирі АДРЕСА_1 . На даний час позивач, його сестра та матір змінили прізвище на ОСОБА_1 . Позивач просить суд захистити його права та інтереси шляхом позбавлення відповідача батьківських прав відносно нього, оскільки, відповідач з лютого 2008 року, покинувши сім'ю, проживає окремо, та самоусунувся від спілкування із ним, як із сином. Відповідач ніяким чином не приймав та не приймає участі в його вихованні, не цікавиться його життям, не проявляє любові та поваги, не дбає про лікування позивача, оздоровлення та матеріальне забезпечення. Крім того, відповідач неналежним чином відносився та відноситься до виконання своїх батьківських обов'язків, всупереч інтересам та потребам позивача, без врахування його прав, що призвело до фактичного взаємовідчуження між позивачем та відповідачем. Змінивши в 2020 році прізвище, повивач має бажання змінити і по-батькові, але у відділі реєстрації актів цивільного стану позивача повідомили про те, що це зробити не можливо. Рішення суду про позбавлення батьківських прав з виключенням запису про нього з мого актового запису звільнить позивача від щоденного психологічного насильства носіння по-батькові « ОСОБА_1 » і щоденного нагадування про насильство з боку відповідача. Позивач вказує, що поведінка відповідача по відношенню до нього не заслуговує щоб він в подальшому був його батьком. З огляду на викладені обставини, та в зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків відповідачем, фактичним самоусунення від них, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.08.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У вересні 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що в 2014 році вже розглядались вимоги матері позивача до нього про позбавлення батьківських прав. Рішеннями судів у справі № 760/14770/13-ц було вказано про відсутність винної поведінки батька, яку можна було б розцінити як свідоме ухилення від виховання дітей, констатовано, що батько бажає спілкуватись з дітьми і утримує їх матеріально. Відповідач зазначає, що після ухвалення рішення у вказаній справі його ставлення до дітей не змінилось, він бажав та бажає з ними спілкуватись, про що неодноразово говорив із 2008 року, однак, діти з ним не бажають спілкуватись, про що неодноразово казала їх матір та вони. Після відмови дітей спілкуватись із відповідачем, останнім, направлялось клопотання про організацію зустрічей, зокрема, в приміщенні органу опіки та піклування, однак, позивач та його мама на це не погодились, що свідчить про їхнє небажання спілкуватись. Відповідач вказує, що він не може бути позбавлений батьківських прав лише через небажання дитини із ним спілкуватись. Він щомісячно сплачує аліменти на утримання дітей. З огляду на ігнорування ОСОБА_2 спілкування із ним, відповідач не може погодити дії щодо організації відпочинку із дітьми, їх строки і, відповідно, отримати путівку на спільне оздоровлення з дітьми, а тому така складна процедура не дозволяє відповідачу скористатись правом на відпочинок із дітьми, а, враховуючи їх небажання спілкуватись, взагалі є неможливою. З огляду на викладене, відповідач вказує на відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.09.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити, вказуючи на наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно нього. Вказав , що він не бажає ,щоб відповідач значився як його біологічний батько. Вказана особа викликає у нього панічний страх і він категорично не бажає з ним спілкуватися.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених в позові підстав.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави які викладені в письмовому відзиві та вказуючи на відсутність достатніх обставин, які в вказували на можливість позбавлення його батьківських прав відносно сина.
Треті особи в судове засідання явку своїх представників не забезпечил. Про розгляд справи повідомлялись належним чином, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, 29.05.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб, про що було складено актовий запис № 440.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.02.2009 року, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти у розмірі 40 % від усіх видів його заробітку на утримання дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а починаючи із 23.09.2017 року на утримання ОСОБА_1 у розмірі 20 % від сіх видів заробітку.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14.10.2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні із дітьми було відмовлено.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2014 року у справі № 760/14770/13, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дітей, було задоволено частково. Стягнуто одноразово із відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання дітей за період з 01.01.2012 року по 05.06.2013 року в загальному розмірі 2 540,41 грн. Стягнуто із відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог, було відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року, зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. Доповнено резолютивну частину рішення наступним: «Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей - ОСОБА_1 , 2004 року народження, ОСОБА_9 , 1999 року народження».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року скасовано в частині попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей - ОСОБА_1 , 2004 року народження, ОСОБА_9 , 1999 року народження, та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.04.2015 року, апеляційну скаргу в частині винесення попередження ОСОБА_3 про зміну ставлення до виховання дітей було відхилено, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року залишено без змін.
13.05.2016 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.03.2017 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька та надано дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Крим із 01.07.2017 р. до 31.08.2017 р. без згоду та супроводу батька ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів було відмовлено.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2018 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, та встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_2 між сторонами.
08.02.2020 року ОСОБА_1 змінив прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені.
Відповідно до пояснень Служби у справах дітей та сім'ї від 18.09.2020 року було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відносить до Голосіївського району м. Києва, а відтак надання висновку службою у справах дітей Голосіївської РДА не вбачається можливим.
Відповідно до листа Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.05.2021 року № 108/24-2115, було встановлено, що питання про надання висновку до суду по цій справі було розглянуто 06.05.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації. Позивач ОСОБА_1 , 2004 р.н. та його представник ОСОБА_2 , не отримують листи служби з проханням надати документи, необхідні для розгляду питання про надання висновку до суду, та узгодити можливість проведення обстеження умов проживання. ОСОБА_2 в своїй заяві до служби від 17.12.2020 року просила не розглядати питання дитини та вважала за доцільне надання висновку до суду по цій справі службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. ОСОБА_3 07.12.2020 року було надано до служби письмові пояснення з додатками щодо порушеного питання. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги не можливість здійснення зазначених заходів, орган опіки та піклування не в змозі надати суду обґрунтований висновок щодо розв'язання спору.
В матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, що відповідач офіційно працює, сплачує аліменти на виконання рішення суду, а також, які вказують на те, що з огляду на наявність судових спорів, зокрема, в частині надання дозволу на виїзд дітей, користування майном, розміру аліментів, тощо, - між колишнім подружжям наявні неприязні стосунки, що негативно впливають на стосунки між батьком (відповідачем) та сином (позивачем), та призвело до небажання сина спілкуватись із батьком, хоча, останнім, вживаються заходи, які свідчать про відсутність винного умислу та нехтування своїми батьківськими обов'язками щодо сина.
В обґрунтування позовних вимог, стороною позивача було зазначено, що поведінка відповідача по відношенню до позивача не заслуговує того, щоб відповідач в подальшому був батьком позивача, відповідач неналежно виконує батьківські обов'язки, фактично самоусунення від їх виконання, а тому наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала на відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина, від виконання своїх батьківських обов'язків відповідач не ухилявся та не ухиляється, сплачує аліменти на утримання сина, напружені стосунки між ним та колишньою дружиною, матір'ю позивача, ускладнюють процес налагодження стосунків та спілкування із позивачем, та саме по собі не бажання позивача спілкуватись із відповідачем та прагнення позивача позбавити відповідача батьківських прав не слугує належними підставами для задоволення позову.
Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позов про позбавлення батьківських прав позивачем заявлений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
Відповідно до вказаної норми права, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.п. 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 5, 6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як встановлено судом, стороною позивача не було надано відповідній службі запитувані зазначеним органом документи, що призвело до неможливості надання до суду висновку служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, в якому, зокрема, службою у справах дітей були б з'ясовані причини, неналежної, на думку позивача, та його представника, поведінки відповідача, досліджено умови проживання дитини та не вирішено питання про необхідність зміни ставлення відповідача до виховання дитини.
Суд звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, згідно із ст. 166 СК України.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Також необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що наведені стороною обставини щодо позбавлення відповідача батьківських прав, зокрема, не бажання позивача мати по-батькові від імені відповідача, не бажання аби відповідач був батьком позивача в подальшому, без доведеності підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування виключної міри, - не можуть слугувати достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторона позивача належним чином не вмотивувала та не довела власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не надала належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а судом не встановлено такої винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Суд відмічає, що інші наведені стороною позивача доводи в обґрунтування позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що переконливих доказів на підтвердження позовних вимог, та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина, наявність винних дій, які б свідчили про неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачем стороною позивача не доведено, а судом не встановлено, а відтак суд вважає, що достатні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача відносно позивача відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем в особі представника неповнолітнього по фактично понесеним.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 165,166 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 в особі представника неповнолітнього ОСОБА_2 по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Н.П. Чередніченко