єдиний унікальний номер справи 546/911/21
номер провадження 2-а/546/16/21
16 листопада 2021 року місто Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Глебська Юлія Василівна, до інспектора роти патрульної поліції Сектору превентивної діяльності Відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Верменича Миколи Миколайовича та Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
До Решетилівського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Глебська Ю.В., з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постановою від 13.09.2021 на позивача накладене стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом з буксирувальним транспортним засобом, у якого в темну пору доби були неосвітлені габарити транспортного засобу. У позовній заяві зазначено, що позивач керував технічно справним трактором та у нього були освітлені габарити (габаритні ліхтарі). Крім того, у позові зазначено, що ч. 1 ст. 121 КУпАП є бланкетною нормою, яка відсилає до нормативно-правових актів, що встановлюють правила, однак у оскаржуваній постанові не зазначено який саме пункт Правил дорожнього руху було порушено.
Вищезазначену постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати її, а справу про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити.
У судове засідання позивач та його представниця не з'явилися, представниця позивача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити (а.с. 48).
Відповідачі у судове засідання 04.10.2021, 25.10.2021 та 16.11.2021 не з'явилися, повідомлялися належним чином (а.с. 33, 34, 37, 45, 46, 47).
З огляду на зазначене та з врахуванням положень ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 212670, 13.09.2021 о 20 год. 40 хв. на а/д с. Греблі-с. Товсте Кременчуцького району ОСОБА_1 керував транспортним засобом Беларус 920, н.з. НОМЕР_1 , який належить СТОВ «Говтва», з буксирувальним транспортним засобом у якого в темну пору доби були неосвітлені габарити транспортного засобу. За вказані дії до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн (а.с. 9, 13).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту ч. 1 ст. 121 КУпАП вбачається, що диспозиція зазначеної норми є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність.
Таким чином, у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на відповідний пункт Правил дорожнього руху, що передбачає вимоги до технічного стану транспортного засобу, однак в постанові серії БАБ № 212670 такі відомості зазначені не були.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з положеннями ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приписами ч. 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено факту керування 13.09.2021 ОСОБА_1 транспортним засобом з неосвітленими габаритними ліхтарями в темну пору доби, оскільки не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження даної обставини.
Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Cуду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.
Отже, відповідачами не було доведено обставини, зазначені в постанові серії БАВ № 036500, та на їх підтвердження не надано достатніх доказів.
Крім того, зі змісту копії оскаржуваної постанови БАБ № 212670 встановлено, що в ній не зазначено про наявність будь-яких доказів щодо вчинення водієм ОСОБА_1 порушень ПДР України, в тому числі і про наявність відеозапису порушення (як одного із видів доказів).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Cуду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17).
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
При цьому, суд при оцінці доказів у справі враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За нормою норм ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст. 73, 76, 77, 90 КАС України, об'єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і стороною відповідача у справі суду не надані.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд, з урахуванням доводів досліджених матеріалів справи зазначає, що при прийнятті процесуального рішення за наслідками розгляду даного адміністративного позову суд не виходить з самого факту незгоди особи з постановою у справі про адміністративне правопорушення, а виключно враховує сукупність наявних у справі доказів, які подали сторони на підтвердження заявлених вимог та заперечень, керується, зокрема, положеннями ст. 76, 77 КАС України та оцінює всі наявні у справі докази виключно з позиції ст. 90 КАС України.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, частиною першою статті 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Такі висновки у схожих правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 та від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17
Отже, у даному випадку інспектор роти патрульної поліції Сектору превентивної діяльності Відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Верменич М.М. є неналежним відповідачем, а тому в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 2, 3, 72, 76, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст. 6, 185, 222, 247, 251, 256, 258, 268, 283 КУпАП України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Глебська Юлія Василівна, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 212670 від 13.09.2021, винесену поліцейським роти патрульної поліції Сектору превентивної діяльності Відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Верменича Миколи Миколайовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження по даній справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського роти патрульної поліції Сектору превентивної діяльності Відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Верменича Миколи Миколайовича відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: с. Лиман Другий Полтавського району Полтавської області, 38421, РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - Глебська Юлія Василівна, робоча адреса: пл. Павленківська, б. 24, каб. 33, м. Полтава, 36014.
Відповідач - Інспектор роти патрульної поліції Сектору превентивної діяльності Відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Верменич Микола Миколайович, робоча адреса: вул. Івана Приходько, б. 96, м. Кременчук Полтавської області, 39600.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630.
Суддя Ю.В. Зіненко