Справа № 445/1144/21
провадження № 2/445/463/21
09 листопада 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакаїм М. В.
секретаря судового засідання Бездєтко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням .
Свої вимоги мотивує тим, що він є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 . Крім нього та його сім'ї, за вказаною адресою зареєстрована невістка ОСОБА_2 , яка у будинку з 2011 р. не проживає, комунальні послуги не сплачує, участі в утриманні житла не бере, особистих речей її в будинку немає. Жодних домовленостей або угод між ними про право, чи порядок користування будинком не було та не укладалось. Відповідач добровільно знятися з реєстрації не бажає. Вказана ситуація створює йому незручності в користуванні житлом, а відтак просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Вимоги позову просив задовольнити. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка до судового засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову не заперечила та підтримала.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується реєвтраційним свідоцтвом Львівського МБТІ від 02.06.1987 р. про права власності на жилий будинок.
З копії будинкової книги для прописки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_1 та довідки про склад сім'ї № 453 від 11.05.2021 р., вбачається, що в цьому будинку зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , однак не проживає за вказаною адресою, що підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов від 20.11.2020. 21.01.2021,29.03.2021,26.04.202.
Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто відповідачка, без згоди позивача (власника), використовує належну йому власність для свого реєстраційного обліку. Така реєстрація відповідачки є перешкодою для позивача у повному розпорядженні і користуванні належною йому власністю - будинком, тобто ця реєстрація порушує його права власності.
У відповідності до ст. 391 ЦК України, "власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном".
Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ізст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правиламист. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням. Відтак визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням має наслідок зняття її з реєстрації.
При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням слід керуватися роз'ясненнями абзацу 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. №9.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначає ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст. 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у
разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
У відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України «Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені нею витрати по оплаті судового збору.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 ,1984 р.н., такою, що втратила право користування жилим будинком АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09.11.2021
Суддя М. В. Бакаїм