Справа № 445/477/21
провадження № 2/445/358/21
03 листопада 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакаїм М. В.
секретаря судового засідання Бездєтко М.П
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням .
Свої вимоги мотивує тим, що вона та її сестра- ОСОБА_3 є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , по 1/2 кожна. Крім них та його сім'ї, за вказаною адресою зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 , який у будинку з 2006 р. не проживає, комунальні послуги не сплачує, участі в утриманні житла не бере, особистих речей його в будинку немає. Жодних домовленостей або угод між ними про право чи порядок користування будинком не було та не укладалось. Відповідач добровільно знятися з реєстрації не бажає. Вказана ситуація створює позивачці незручності в користуванні житлом, а відтак просить позов задовольнити.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності . Вимоги позову просила задовольнити. Не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву не подав.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_3 є співласниками будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами про державну реєстрацію права власності на жилий будинок від 22.11.2011 року.
З копії будинкової книги для прописки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_1 , вбачається, що в цьому будинку зареєстрований ОСОБА_2 , однак не проживає за вказаною адресою, що підтверджується актом перевірки паспортного режиму від 03.11.2015 року, актами обстеження матеріально-побутових умов від 03.04.2019,10.07.2018,08.11.2019,21.05.2020,11.09.2020.
Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто відповідач, без згоди позивача (власника), використовує належну їй власність для свого реєстраційного обліку. Така реєстрація відповідача є перешкодою для позивача у повному розпорядженні і користуванні належною йому власністю - будинком, тобто ця реєстрація порушує його права власності.
У відповідності до ст. 391 ЦК України, "власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном".
Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ізст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правиламист. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням. Відтак визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням має наслідок зняття її з реєстрації.
При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням слід керуватися роз'ясненнями абзацу 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. №9.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначає ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст. 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
У відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України «Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені нею витрати по оплаті судового збору.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 - 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок понесених нею витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя М. В. Бакаїм