Справа № 462/6662/21
15 листопада 2021 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тимощук О. І., 13.09.2021 року звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути із ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не нараховану та не виплачену заробітну плату у сумі 171 081 грн. 15 коп. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з травня 2012 року по червень 2021 року станом на серпень 2021 року у сумі 48 974 грн. 25 коп., окрім цього просить суд стягнути 10 000 грн. витрат на правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 21.05.2012 року працювала просочувальником 4-го розряду монтажно-складального цеху 009, з 01.12.2015 року - майстром дільниці 2 групи монтажно-складального цеху 009, а з 01.08.2016 року - майстром дільниці 2 групи монтажно-складального цех 003 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», звільнена з роботи 16.08.2021 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Зазначає, що відповідач ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» порушував право позивача на заробітну плату, зокрема встановлено посадовий оклад, нижчий, ніж гарантований, зокрема - Галузевою угодою між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, Галузевою угодою між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2010-2011 роки, а також Міжгалузевою угодою у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 роки. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.09.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов'язковим для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Цим Законом також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч. 2 ст. 5 Закону), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8 Закону).
Судом встановлено, що позивач з 21.05.2012 року працювала просочувальником 4-го розряду монтажно-складального цеху 009, з 01.12.2015 року - майстром дільниці 2 групи монтажно-складального цеху 009, а з 01.08.2016 року- майстром дільниці 2 групи монтажно-складального цех 003 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», звільнена з роботи 16.08.2021 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 15-18).
Як вказано позивачем у позові та цього не заперечив відповідач, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, на яке з 2008 року поширювала свою дію Галузева угода між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, яка була пролонгована до 2015 року та з жовтня 2016 року на нього поширювалась дія Міжгалузевої угоди у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 роки.
Відповідно до п. 5.1.1. Галузевої угоди встановлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком № 1, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менше як 1 до 1,1.
Пунктом 5.1.2 Галузевої угоди визначено, що мінімальний посадовий оклад техніка без категорії встановлюється на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей.
Відтак, мінімальний посадовий оклад просочувальника 4-го розряду з 21.05.2012 року по 01.12.2015 року, відповідно до вище перелічених положень Галузевої угоди розрахований таким чином: мінімальна заробітна плата х 1,25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,5 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу просочувальника 4-го розряду до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди).
Окрім цього, позивач була робітником, розрахунок не донарахованої заробітної плати здійснюється, виходячи з кількості робочих днів, кількість фактично відпрацьованих годин і тарифу до переведення на посаду майстра дільниці, а саме - мінімальна заробітна плата х 1,25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,45 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу майстра дільниці 2 групи до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди).
Окрім цього, судом встановлено, що з вересня 2016 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 роки.
Відповідно до п. 5.1.1. Міжгалузевої угоди, сторони домовилися: «Установити на підприємствах, на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менше як 1 до 1, 5».
У п. 5.1.2. Міжгалузевої Угоди зазначено: «Установити мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей».
Враховуючи, що професія позивача відноситься до групи професій робітників допоміжного виробництва і така працювала по розряду з погодинною оплатою праці, то мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних розмірів оплати праці робітників допоміжного виробництва до посадового окладу техніка визначені згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди, а саме: мінімальна заробітна плата х 1,5 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1, 45 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу майстра дільниці 2 групи до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди).
Також слід зауважити, що у всіх додатках до Міжгалузевої угоди конкретно зазначено співвідношення між встановленими коефіцієнтами та мінімальною заробітною платою.
Розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою України у Законі України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.
На час виникнення спірних правовідносин і на даний час законодавством не визначено поняття «реальний прожитковий мінімум» і не встановлено його розмір, як це передбачено п. 5.1.1 Міжгалузевої угоди.
Таким чином, розрахунковою величиною при визначені посадового окладу позивача є мінімальна заробітна плата.
Беручи до уваги положення п. 2 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» та положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оплату праці», ст. 95 КЗпП України, прожитковий мінімум не може використовуватися для встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки), а є лише соціальною гарантією того, що мінімальна заробітна плата не буде встановлена нижче рівня достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ДП «ЛДЗ «Лорта» на користь позивача необхідно стягнути не нараховану та невиплачену заробітну плату.
Згідно наданого позивачем розрахунку, який суд приймає до уваги, враховуючи пояснення позивача, не нарахована та не виплачена їй відповідачем заробітна плата становить 171 081 грн. 15 коп., чого відповідачем у передбачений законом спосіб не спростовано.
Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтями 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини її доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, то така позовна вимога теж підставна.
Згідно поданого позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, який не спростовано відповідачем, така за період з травня 2012 року по червень 2021 року станом на серпень 2021 року становить 48 974 грн. 25 коп. та такий розрахунок суд приймає до уваги.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відтак, позовні вимоги у цій частині є підставними та підлягають задоволенню, а тому з ДП ЛДЗ «ЛОРТА» на користь позивача необхідно стягнути не нараховану та не виплачену заробітну плату у сумі 171 081 грн. 15 коп. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з травня 2012 року по червень 2021 року станом на серпень 2021 року у сумі 48 974 грн. 25 коп.
Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Тимощук О. І. укладено договір про надання професійної правової допомоги від 02.09.2021 року, відповідно до умов якого (п. 4.1) - сторони домовилися, що адвокат надає правову допомогу за винагороду у сумі 10 000 грн., яку замовник оплачує після прийняття рішення у суду першої інстанції (а.с. 76).
На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Тимощук О. І., окрім копії договору про надання професійної правничої допомоги, додано ордер на надання правничої (правової) допомоги, розрахунок вартості робіт адвоката (додаток № 1) (а.с. 76, 77, 78, 79).
З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву, пояснень та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. є завищеними, а тому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення у розмірі 5 000 грн.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97 КЗпП України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (р/р: НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО: 320478, ЄДРПОУ: 30162618, ІПН: 301626113031, адреса: 79040, м. Львів, вул. Патона, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) не нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 171 081 (сто сімдесят одна тисяча вісімдесят одна) грн. 15 коп. без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (р/р: НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО: 320478, ЄДРПОУ: 30162618, ІПН: 301626113031, адреса: 79040, м. Львів, вул. Патона, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з період з травня 2012 року по червень 2021 року станом на серпень 2021 року у сумі 48 974 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 25 коп. без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь на користь держави 908 грн. (дев'ятсот вісім) грн. судового збору.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» (р/р: НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО: 320478, ЄДРПОУ: 30162618, ІПН: 301626113031, адреса: 79040, м. Львів, вул. Патона, 1).
Текст рішення складено 15.11.2021 року.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: Н. М. Галайко