Єдиний унікальний номер: 223/698/20
Провадження номер: 2/223/32/2021
01 листопада 2021 р. м. Вугледар
Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого-судді Дочинця С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта імені М.С. Сургая» про стягнення заробітної плати,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення заробітної плати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 30 липня 1999 року був прийнятий на роботу до ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» електрослюсарем підземним, а з 22 листопада 2006 року і по теперішній час він працює електрослюсарем підземним п'ятого розряду. ОСОБА_1 17 серпня 2020 року звернувся до Міністерства енергетики України з листом щодо внесених змін до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками, що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, отримав посилання на повний текст ГУ та всі зміни і доповнення до неї. Так, згідно п. 9.4.2. ГУ, мінімальна годинна тарифна ставка розраховується виходячи з середньомісячної норми робочого часу, розрахованої виходячи з норми тривалості робочого часу на відповідний рік, а згідно із ст. 3.2. Колективного договору та ст. 8.2 ГУ тривалість робочого часу для підземних працівників складає 30 годин на тиждень. Однак, при розрахунку тарифних ставок на підприємстві застосовується 40-годинна тривалість робочого часу, що суперечить п. 9.4.2. ГУ.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь: не донараховану заробітну плату з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, включно, яка становить 107093,12 гривень.
Від відповідача на адресу суду 15 жовтня 2021 року надійшов відзив на позов з доданими до нього доказами про підтвердження направлення його копії та доданих до нього документів позивачу, тому суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив ДП «Шахта імені М.С. Сургая» до розгляду в межах цієї цивільної справи.
Згідно з наданим відзивом відповідач зазначає, що порядок здійснення розрахунку тарифних ставок регламентується Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками, що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості за редакцією, яка є та була чинною на момент виникнення спірної ситуації, та Колективним договором ДП "Шахта імені М.С. Сургая". Згідно з п.9.4.2. ГУ перегляд діючих і введення нових тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства провадиться самостійно в порядку і терміни, встановлені діючою на підприємстві системою оплати праці, з дотриманням соціальних норм і гарантій, передбачених діючим законодавством та цією угодою. При цьому мінімальна годинна тарифна ставка розраховується виходячи з середньомісячної норми робочого часу на відповідний рік. Зазначена норма не містить вказівки про розрахунок мінімальної тарифної ставки за конкретною професією, а тому розрахунок мінімальної тарифної ставки здійснюється для усіх працівників по Україні у наступному порядку.
Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. За приписами ст. 51 КЗпП України, п.8.2 ГУ тривалість робочого часу підземних працівників складає 30 годин на тиждень, тобто, чинною нормою для позивача ОСОБА_1 визначена скорочена тривалість робочого часу. Поняття "тривалості робочого часу" для конкретного працівника не є тотожним із поняттям "мінімальної тарифної ставки", тому розрахунок мінімальної годинної тарифної ставки розраховується виходячи з середньомісячної норми робочого часу на відповідний рік для 40-годинного робочого тижня.
Крім того, якщо здійснювати розрахунок тарифної ставки з урахуванням 30 годинного робочого тижня, як бажає позивач ОСОБА_1 , то така тарифна ставка не буде вважатися мінімальною, оскільки тарифна ставка із розрахунку 40-годинного робочого тижня, яка за визначенням буде меншою. З наведеного вбачається, що ДП «Шахта імені М.С. Сургая» цілком законно, відповідно до чинних норм законодавства, було здійснено розрахунок тарифних ставок ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно відповіді ОСОБА_1 на відзив ДП «Шахта імені М.С. Сургая» на позов ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, останній зазначає, що, посилаючись на ст. 50 КЗпП України, відповідач помилково вважає, що нормальна тривалість робочого часу складає саме 40 годин на тиждень. В ч. 1 ст. 50 КЗпП України йдеться про те, що тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, а це не те саме, що дорівнює. Отже, КЗпП не містить вказівки, що нормальна тривалість робочого часу складає саме 40 годин на тиждень. Також закон не містить вказівки про те, що при розрахунках тарифної ставки слід застосовувати саме 40-годину тривалість робочого часу. Тому твердження відповідача, що при розрахунку мінімальної годинної тарифної ставки слід застосувати саме 40-годинний робочий тиждень, є безпідставним.
Відповідач всі розрахунки тарифної ставки проводить для 40-годинного робочого тижня, а коли нараховує заробітну плату використовує 30-годинний робочий тиждень, фактично, проводить нарахування пропорційно відпрацьованому часу. Таким чином, відповідач застосовує приписи ст. 56 КЗпП України та проводить оплату праці на умовах неповного робочого часу. У відзиві відповідач посилається на ч. 2 ст. 51 КЗпП України про скорочену тривалість робочого часу, але поняття "скорочена тривалість робочого часу" не є тотожним із поняттям "неповний робочий час". Неповний робочий час відрізняється від скороченого робочого часу тим що при скороченій тривалості робочого часу оплата праці здійснюється у повному розмірі тарифної ставки, повного окладу, а при неповному робочому часі вона провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Скорочена тривалість робочого часу - це вид робочого часу, який встановлюється законодавством і є обов'язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості.
З огляду на викладене, за професією електрослюсар підземний п'ятого розряду на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» встановлена скорочена тривалість робочого часу 30 годин на тиждень, і яка є нормальною тривалістю робочого часу. Таким чином, всі розрахунки тарифної ставки мають проводитись із застосуванням 30-годинного робочого тижня.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові і в відповіді на відзив, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на раніше наданий до суду відзив на позов.
Суд, вислухавши пояснення сторін, враховуючи обґрунтування сторін, викладені у позові, відзиві на позов та відповіді на відзив, всебічно, повно, об'єктивно дослідивши і оцінивши надані до суду докази та документи, як в сукупності, так і кожен доказ окремо, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 12.12.2019 року до директора ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" Сівцова С.В. та відповіддю на неї від 12.12.2019 року № 41 розрахунок тарифних ставок та окладів на ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" здійснюється у суровому дотриманні до п.9.4.1 та 9.4.2 Галузевої угоди (а.с. 24, 25).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.08.2020 року до Міністерства енергетики України та відповіді на неї Галузеву угоду (зі змінами та доповненнями) розміщено на офіційному сайті Міненерго: http//www.mpe.kmu.gov.ua/ (а.с. 40-42).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, не оспорюється сторонами та, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що ОСОБА_1 дійсно працює на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» за професією електрослюсаря підземного п'ятого розряду. Також сторонами не оспорюється, що з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, включно, відповідачем здійснювався розрахунок тарифної ставки ОСОБА_1 із застосуванням 40-годинного робочого тижня.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники, що визначено ст. 5 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оплату праці» законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.
Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Крім того, ч. 1-2 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно із ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП України передбачено, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється: для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Пунктом 8.2 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості), від 03.07.2001 року, зареєстрованої Міністерством праці та соціальної політики України за № 71 від 07.08.2001 року, встановлюється тривалість робочого часу, яка також не може перевищувати: для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах - 30 годин на тиждень; для майстрів гірничих - 35 годин на тиждень з урахуванням часу видачі нарядів і здавання звітів; для інших працівників - 40 годин на тиждень.
Крім того, п. 9.4.1 зазначеної Галузевої угоди тарифні сітки (схеми посадових окладів) на підприємствах формуються на основі тарифних ставок робітників першого розряду, які встановлюються в розмірах, що перевищують законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), визначених у таблицях додатків до Умов оплати праці (Додаток до розділу 9), якими враховані міжгалузеві, міжкваліфікаційні та міжпосадові співвідношення в оплаті праці. Тарифні ставки (оклади, посадові оклади) розраховуються шляхом множення мінімальної годинної тарифної ставки (мінімального місячного окладу), розрахованої згідно з п. 9.4.2. цієї угоди, на коефіцієнти співвідношень розмірів годинних тарифних ставок (окладів) робітників і посадових 20 окладів керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців, передбачених Додатком до розділу 9 цієї Угоди. При цьому мінімальними гарантіями в оплаті праці обов'язковими для всіх підприємств галузі, які знаходяться у сфері дії Угоди, є розмір тарифної ставки (мінімального окладу) робітників першого розряду, що розраховується із встановленого розміру мінімальної годинної тарифної ставки, яка розраховується із законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, збільшеного на відповідний коефіцієнт.
Відповідно до п. 9.4.2 Галузевої угоди перегляд діючих і введення нових тарифних ставок (окладів), посадових окладів працівників Підприємств проводиться самостійно в порядку і терміни, встановлені діючою на підприємстві системою оплати праці, з дотриманням соціальних норм і гарантій, передбачених діючим законодавством та цією угодою. При цьому мінімальна годинна тарифна ставка розраховується виходячи з середньомісячної норми робочого часу, розрахованої виходячи з норми тривалості робочого часу на відповідний рік.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що 9.4.2 Галузевої угоди не містить вказівки про розрахунок мінімальної тарифної ставки за конкретною професією, а приписами ст. 51 КЗпП України та п. 8.2 Галузевої угоди визначена скорочена тривалість робочого часу. Однак, поняття «тривалість робочого часу» та «мінімальна тарифна ставка» не є тотожними для конкретного працівника. Таким чином, розрахунок мінімальної годинної тарифної ставки розраховується виходячи з середньомісячної норми робочого часу на відповідний рік для 40-годинного робочого тижня. Крім того, при здійсненні розрахунку тарифної ставки з урахуванням 30-годинного робочого тижня така тарифна ставка не буде вважатися мінімальною, оскільки існує тарифна ставка з розрахунку 40-годинного робочого тижня, що за визначенням буде меншою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" вірно здійснювався розрахунок мінімальної тарифної ставки та тарифної ставки позивача ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, включно, відповідно до п. 9.4.1 та 9.4.2 Галузевої угоди, і позивач в зазначений період отримував заробітну плату з розрахунку тарифної ставки з застосуванням 40-годинного робочого тижня.
Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача нарахувати позивачу та стягнути на користь останнього не донараховану заробітну плату за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, включно, в загальному розмірі 107093,12 гривень, і вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Шахта імені М.С. Сургая» про стягнення заробітної плати відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258, 263-265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта імені М.С. Сургая» про стягнення заробітної плати - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вугледарського
міського суду Донецької області Дочинець С.І.