Справа №766/20493/21
н/п 1-кс/766/10096/21
01.11.2021 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні клопотання старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12021231070000464 від 23.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Старший слідчий в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області майор поліції ОСОБА_5 , звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12021231070000464 від 23.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів. Крім того, слідчий просить у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, слідчого та покласти на нього виконання обов'язків, а саме:
- не відлучатися із місця мешкання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон (у разі наявності);
- прибувати до старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 або до іншого слідчого, включеного до складу слідчої групи в даному кримінальному провадженні, із періодичністю раз на тиждень - щочетверга, починаючи з 04.11.2021 у період часу з 9 до 18 години, прибуття підтверджувати особистим підписом.
Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що 23.07.2021 близько 05:15 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем ГАЗ 32213 р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі Т2202 Нова Каховка - Скадовськ зі сторони м. Нова Каховка у напрямку м. Скадовськ в м. Таврійськ Херсонської області у порушення вимоги п. 12.4. Правил дорожнього руху України рухався зі швидкістю близько 60 км/год., що перевищує дозволену в населених пунктах швидкість руху - не більше 50 км/год, порушуючи вимоги п.п. 2.3. б), 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху України, в районі 2 км. зазначеної автодороги, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки яка склалась, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість руху, своєчасно її не зменшив з метою формування безпечної дистанції до автомобіля Mercedes-Benz 312D, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному напрямку, при виявлені перешкоди для руху у вигляді вказаного автомобіля, у порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з задньою частиною вказаного автомобіля. В результаті чого, водій автомобіля Mercedes-Benz 312D, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 , неконтрольовано виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , від спричинених тілесних ушкоджень померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказані наслідки знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням зі сторони водія автомобіля ГАЗ 32213 р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , вимог Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 2.3 б), згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.1, згідно з яким, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
п. 12.3, згідно з яким, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
п. 12.4, згідно з яким, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
п. 13.1, згідно з яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Вказані дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.07.2021;
- висновком судово-медичної експертизи №271НК від 28.08.2021;
- показами свідка ОСОБА_6 від 12.08.2021;
- слідчим експериментом за участі свідка ОСОБА_4 від 18.10.2021;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/122-21/5292-ІТ від 30.08.2021;
- висновком автотехнічної експертизи №21-584 від 26.10.2021;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого
28.10.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись підозрюваного від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність тримання під вартою ОСОБА_4 є те, що він підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за яке санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, офіційно ніде не працевлаштований, що свідчить про те, що в разі перебування останнього на свободі, він не буде належним чином виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Враховуючи викладене, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти безпеки руху, що заподіяло потерпілому смерть, то застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий вказує, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих та свідків кримінального правопорушення, спростовує висновки суду про відсутність ризиків та можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Фанціс проти Сполученого Королівства» зазначив, що будь-яка особа, яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та керування автомобілем потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували таке право, тим самим погодились нести відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Крім того, п. 51 по справі «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, внаслідок чого загинула людина, вважаю, що застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. А перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може вчинити вплив на свідків події, потерпілих та експертів, а також перешкоджати встановленню істини у справі. Вказані обставини відносяться до ризиків, які, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є беззаперечною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені ризики свідчать про те, що застосування до ОСОБА_4 , запобіжного більш м'якого ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належної поведінки та попередити спроби підозрюваного переховуватися від слідчого, прокурора, або суду, вчинити нові кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.
Посилаючись на вищевикладені обставини, слідчий просить клопотання задовольнити.
Вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, вислухавши пояснення прокурора, яка підтримала клопотання, просила застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши пояснення підозрюваного, який заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити в його задоволенні та застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
28.10.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення.
За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
У справі «Смирнова проти Росії» зазначено, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (як класичний прецедент, рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року; рішення у справі «Яґчі і Сарґін проти Туреччини» (Yagci and Sargin v. Turkey) від 8 червня 1995 року.
Для відмови в досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії» (Stogmuller v. Austria) від 10 листопада 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини»), вчинення ним подальших правопорушень (рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria) від 10 листопада 1969 року) або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення у справі «Летельєр проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, серія А, № 207, п. 51).
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі«W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
Крім того, суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою №40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80, за скаргою №20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушення конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…»
При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, пенсіонер, одружений, має двох дітей, раніше не судимий, підозру обґрунтовано вагомими доказами, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також слідчий суддя враховує, що підозрюваний визнає обставини вчинення кримінального правопорушення та пред'явлену підозру, має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв'язки, а отже хоча і наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вони мають порівняно невисокий ступінь, при цьому посилання на тяжкість вчинення кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для обрання найбільш суворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак не застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 години до 06:00 години, строком до 28.12.2021 року, та зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Оскільки слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосовується інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя самостійно визначає обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 28.12.2021 року також наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і на в'їзд в Україну;
- прибувати до старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 або до іншого слідчого, включеного до складу слідчої групи в даному кримінальному провадженні, із періодичністю раз на тиждень - щочетверга, починаючи з 04.11.2021 року у період часу з 9 до 18 години.
Керуючись ст.ст. 131,132,176-178,183,184,193-196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 години до 06:00 години, строком до 28.12.2021 року, та зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 28.12.2021 року також наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і на в'їзд в Україну;
- прибувати до старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 або до іншого слідчого, включеного до складу слідчої групи в даному кримінальному провадженні, із періодичністю раз на тиждень - щочетверга, починаючи з 04.11.2021 року у період часу з 9 до 18 години.
Строк дії даної ухвали до 28.12.2021 р. включно, по закінченню якого дана ухвала припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, крім випадку його продовження у встановленому законом порядку.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали оголошений в приміщенні суду 11.11.2021 р. о 12 год. 10 хв.
Слідчий суддяОСОБА_1