Рішення набрало чинності "___"_________20____р. Справа № 665/927/21
"10" листопада 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Березнікова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Собчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Баталін Сергій Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Баталін С.С., у якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 83160 від 30 жовтня 2020 року, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 26891 грн. 90 коп. та повернути йому примусово стягнуті кошти.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 жовтня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис №83160 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості за кредитним договором в сумі 26891 гривна 90 копійок. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. від 25 березня 2021 року на підставі вищевказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №64958795 та звернуто стягнення на заробітну плату позивача. Вказує, що будь-які договори з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» ним не укладались, жодних повідомлень від кредитора, у тому числі про наявність заборгованості, він не отримував, відтак виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, позивач зазначає про те, що нотаріус не перевірив безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, згідно яких стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Додатково зауважує, що на сьогоднішній день редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Враховуючи наведене, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Представник позивача Рева С.Л. в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила позов задовольнити, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві.
Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, у встановлений строк відзив не подав.
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С., які були належним чином повідомлені про розгляд справи, письмових пояснень по суті справи не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128, 131 ЦПК України, відповідач та треті особи повідомлені про час та місце слухання справи за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а, відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (п.1 ст.16 ЦК України).
Пунктом 2 ст. 432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно з п. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 3 спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
Так з досліджених судом документів, які надані відповідачем згідно ухвали про витребування доказів, встановлено, що 15 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 шляхом ідентифікації останнього та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 589087383, згідно умов якого останній отримав кошти (кредит) у розмірі 10250 грн. на строк 30 (тридцять) днів.
Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст.11 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Таким чином, ОСОБА_1 без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету не зміг би укласти кредитний договір із відповідачем, тому укладення кредитного договору у запропонованій відповідачем формі відповідало внутрішній волі позивача і цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію " вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вказана позиція суду узгоджується з висновком зробленим Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами).
Вказані обставини спростовують твердження позивача, щодо того, що жодних кредитних договорів він не укладав та фінансових зобов'язань він не має та підтверджує факт укладання кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №83160, яким стягнув з позивача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 26891 грн. 90 коп. за кредитним договором №589087383 від 15 лютого 2020 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс».
Вказані обставини у сукупності підтверджуються наданими позивачем документами, втому числі й постановою про відкриття виконавчого провадження та документами, що витребувані судом від відповідача.
При цьому дослідити матеріали на підставі яких було видано виконавчий напис не представилось можливим, так як за повідомленням приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, вся документація вилучена правоохоронними органами в ході проведення слідчих дій.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. від 25 березня 2021 року на підставі вищевказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 64958795 та в межах даного виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Даних про направлення письмової вимоги або повідомлення банку про закриття кредитного рахунку матеріали справи не містять.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вказані положення закону кореспондуються з вимогами пункту 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а лише їх конкретизує.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до положень п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 27 березня 2019 року в справі №137/1666/16-ц.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду в справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зазначив, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31 жовтня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також, суд констатує, що зі змісту матеріалів справи вбачається, що нотаріус як на підставу стягнення спірної заборгованості з позивача на користь відповідача посилався на кредитний договір №589087383 від 15 лютого 2020 року, який було укладений між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вказуючи при цьому, що правонаступником усіх прав та обов'язків останнього на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, у свою чергу, є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс».
Водночас надані ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» матеріали не підтверджують факту набуття останнім права вимоги за вказаним кредитним договором, так як зі змісту наданих договорів не можливо відстежити факт переходу права вимоги від первісного кредитора до відповідача по даній справі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, які підлягають захисту, а тому позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтований та підлягає задоволенню в цій частині.
Разом з тим, що стосується вимоги позивача про повернення отриманих коштів за даним виконавчим написом, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як вбачається з матеріалів позову, звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого просив повернути усі отримані кошти за цим виконавчим написом. Разом з тим, ним не надано доказів в підтвердження своїх позовних вимог, щодо розміру такого відрахування, підстави на якій було здійснено це відрахування, особи яка здійснила відрахування, його порядку.
Крім того звертаючись з даною вимогою до суду, позивач не обґрунтував цієї позовної вимоги, не визначив які норми матеріального права підлягають застосуванню та не визначив спосіб, який суд має вжити для відновлення його порушеного права.
При цьому, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову .
При цьому позивач в ході судового розгляду не вживав заходів щодо встановлення розміру коштів, що були відраховані з його заробітної плати, та з'ясування правової підстави такого відрахування.
У зв'язку з вказаним, суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1362 грн. за позовну вимогу немайнового характеру та за заяву про забезпечення позову.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному обсязі.
У свою чергу, пунктом 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В ході судового розгляду ні позивачем ні його представником - адвокатом Рева С.Л. не було надано ні детального опису виконаних робіт, ні квитанції, що підтверджували б оплату послуг адвоката у обумовленому сторонами розмірі та договору про надання правової допомоги з відомостями, щодо узгодженого сторонами розміру гонорару адвоката.
Тому вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 280-281 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 83160 від 30 жовтня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 26891 грн. 90 коп.. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» /ЄДРПОУ 42254696/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні на відшкодування понесених судових витрат.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Березніков