Справа № 663/682/21
Провадження № 2/663/539/21
08 листопада 2021 року м. Скадовськ Херсонської області
Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
секретарів судового засідання Когутовської Ю. М., Матковської Н. М.,
Радіонової О. Ю.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представників позивачки ОСОБА_2 , адвоката Охлопкова О. І.,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Шафрановського О. В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Скадовська об'єднана територіальна громада Скадовського району Херсонської області, про зміну порядку користування земельною ділянкою,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою в обґрунтування вимог якої зазначила, що Скадовським районним судом Херсонської області розглянута цивільна справа №2-351/08 за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, за наслідками розгляду якої ухвалою від 01.12.2008 була затверджена мирова угода між сторонами по справі, відповідно до якої був здійснений розподіл житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , в натурі та визнано право власності за співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на виділене їм майно, а також визначений порядок користування спільною земельною ділянкою, а саме: виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 473,0 кв.м.; виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 262,0 кв.м.; в загальному користуванні сторін залишено земельну ділянку площею 6,0 кв.м.
Відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 та являється співвласником житлового будинку і землекористувачем спільної земельної ділянки.
Позивачка зазначає, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України вона має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, але не має можливості реалізувати своє право, оскільки належна їй земельна ділянка складається з двох ізольованих частин, оскільки встановленим у 2008 році порядком користування земельною ділянкою була залишена у спільному користуванні сторін земельна ділянка площею 6,0 кв.м., яка і розділяє виділену їй земельну ділянку на дві ізольовані частини, в той же час земельна ділянка, яка надана в користування відповідачу, складається з однієї частини.
Відповідачем отримано дозвіл на приватизацію своєї земельної ділянки та виготовлено технічну документацію для передачі земельної ділянки площею 476,0 кв.м. у власність. Проте він відмовляється погодити позивачці приватизацію належної їй земельної ділянки однією частиною, оскільки претендує на збереження земельної ділянки площею 6,0 кв.м. в спільному користуванні.
Позивачка вказує, що на час визначення порядку користування в 2008 році необхідність існування земельної ділянки загального користування площею 6,0 кв.м. була обумовлена потребою для проходу ОСОБА_5 до його земельної ділянки. Проте згодом він облаштував прохід з іншого боку будинку і тому необхідність у використанні земельної ділянки площею 6,0 кв.м. для проходу відповідача вже не має.
Отже, з метою забезпечення можливості приватизації земельної ділянки, позивачка просила суд змінити встановлений ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 01.12.2008 порядок користування загальної земельної ділянкою площею 6,0 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 , шляхом передачі цієї земельної ділянки їй у користування.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 22-23).
Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 33-34).
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач висловив заперечення проти заявлених позивачкою вимог, оскільки через спірну земельну ділянку облаштовано прохід на його земельну, тому просив відмовити у задоволенні заявлених позивачкою вимог.
Представник третьої особи не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).
З матеріалів справи та встановлених судом обставин убачається наступне.
Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 01 грудня 2008 року в межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, затверджена мирова угода між сторонами, відповідно до якої був здійснений розподіл житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , в натурі та визнано право власності за співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на виділене їм майно, визначений порядок користування спільною земельною ділянкою наступним чином:
- у користування ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 473,0 кв.м. згідно додатку №1 висновку експерта від 24.11.2008 №08/62;
- у користування ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 262,0 кв.м. згідно додатку №1 висновку експерта від 24.11.2008 №08/62;
- в загальному користуванні сторін залишено земельну ділянку площею 6,0 кв.м. згідно додатку №1 висновку експерта від 24.11.2008 року №08/62 (а.с. 6-7).
Рішенням виконкому Скадовської міської ради від 15 серпня 2019 року №129 з урахуванням рішення від 12 грудня 2019 року № 228 житловому будинку власником якого являється ОСОБА_6 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 (а.с. 13, 14).
Відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 і являється власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та землекористувачем спільної земельної ділянки (а.с. 44).
За змістом Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 23.03.2021 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0470 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6524710100:01:001:1591 (а.с. 47).
ОСОБА_1 , як користувачем суміжних земельних ділянок не погоджено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 04.03.2020, яким визначено межі вищевказаної земельної ділянки, площа якої становить 0,0476 га, наданої ОСОБА_3 (а.с. 16).
Як зазначив представник позивачки причиною відмови в погодження меж земельної ділянки стало перевищення площі земельної ділянки по відношенню до виділеної в користування за ухвалою суду від 01 грудня 2008 року.
Відповіддю від 14.12.2020 виконком Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області повідомлено ОСОБА_1 про те, що міською радою не погоджені межі земельної ділянки ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , з урахуванням існуючого спору та невідповідності меж площі його земельної ділянки до прийнятого рішення суду (а.с. 17).
Відповідно до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Як зазначає позивачка, відповідно до статті 118 ЗК України, вона має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, але не може реалізувати своє право, оскільки належна їй земельна ділянка складається з двох ізольованих частин, що стало наслідком залишення у спільному користуванні сторін земельної ділянки площею 6,0 кв.м., яка і розділяє виділену їй земельну ділянку на дві ізольовані частини та вбачається із додатку №1 до висновку 08/62 від 24.11.2008 (а.с. 8).
Частиною 2 статті 2 ЗК України встановлено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.
Положеннями статті 12 ЗК України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.
Відповідно до статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з частиною 4 статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частину спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
В частині 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.
Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказане питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Враховуючи наведене, право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року у справі 816/1920/17 та висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 496/2866/16-ц.
Суд виходить з того, що спірна частина земельної ділянки є комунальною власністю Скадовської об'єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області.
За таких обставин, суд позбавлений можливості захистити право позивачки в обраний нею спосіб, оскільки здійснення права розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, є його дискреційним повноваженням та не може бути делеговане суду.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність правових передумов для зміни в судовому порядку встановленого ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 01.12.2008 порядку користування загальною земельною ділянкою площею 6,0 кв.м., розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом її передачі в користування позивачки, оскільки вказане питання має бути вирішене органом місцевого самоврядування.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-82, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Скадовська об'єднана територіальна громада Скадовського району Херсонської області про зміну порядку користування земельною ділянкою.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2021 року.
Суддя Пухальський С. В.