Справа № 495/8411/21
ЗАОЧНЕ рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
16 листопада 2021 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого судді - Шевчук Ю.В.,
за участю секретаря - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся 08 жовтня 2021 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 04 лютого 1998 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №1353/Б на Одеській товарній біржі, за яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 . Зазначений вище договір був зареєстрований в Білгород-Дністровському міжрайонному БТІ, що підтверджується реєстраційним посвідченням №12 від 27.02.1998 року. Згодом позивач ОСОБА_1 зазначає, що було виготовлено технічний паспорт на зазначену вище квартиру, інвентаризаційна справа №7985, реєстраційний №166-12 та він користувався спірною квартирою. Однак, звернувшись до нотаріуса з наміром щодо відчуження зазначеної вище квартири йому було роз'яснено, що укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна оформленні на товарних біржах у 1997-1999 року підлягають визнанню дійними лише в судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звертається з позовною заявою до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши наявні докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно Договору №1353/Б купівлі-продажу нерухомого майна від 04.02.1998 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на Одеській товарній біржі, останній придбав за 19389,00 грн. квартиру, загальною площею 96,30 кв.м, житловою площею 62,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.8 зазначеного вище договору, на виконання ст. 227 ЦК України, справжній договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Білгород-Дністровського на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно Реєстраційного свідоцтва №12 від 27.02.1998 року, зазначена вище квартира була зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 згідно Договору №1353/Б купівлі-продажу нерухомого майна від 04.02.1998 року, про що записано в реєстрову книгу №166 за реєстровим №12.
Відповідно до повідомлення КП «Білгород-Дністровське БТІ» №1312 від 19.10.2021 року, станом на 31.12.2021 року власником квартири АДРЕСА_1 був позивач ОСОБА_1 на підставі Договору №1353/Б купівлі-продажу нерухомого майна від 04.02.1998 року, який було зареєстровано 27.02.1998 року в реєстровій книзі №166 за реєстровим №12.
Відповідно до ст.47 ЦК УРСР (ред.1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі, наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно ст.12 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення договору, громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.
Відповідно до ст.224 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 153 ЦК Української РСР, було передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК Української РСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна №1353/Б від 04 лютого 1998 року, укладений між сторонами в Одеській товарній біржі, підлягає визнанню дійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст.15, 16ЦК України та ст.ст.1, 4, 5 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідження наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи із системного тлумачення норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносин у контексті з'ясованих судом обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими, доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 12, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-281 ЦПК України, ст.ст.209, 220, 650, 657 ЦК України, ст.ст.47, 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15 Закону України «Про товарну біржу» суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №1353/Б від 04.02.1998 року, який був укладений на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зареєстрований КП «Білгород-Дністровське БТІ» 27.02.1998 року в реєстровій книзі №166 за реєстровим №12 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 96,3 кв.м, житловою площею 62,5 кв.м, яка в цілому складається з: 1- коридор, площею 9,0 кв.м, 2 - ванна, площею 2,5 кв.м, 3 - туалет, площею 1,3 кв.м, 4 - житлова, площею 12,4 кв.м, 5 - кухня, площею 9,0 кв.м, 6 - житлова, площею 17, 5 кв.м, 7 - житлова, площею 14,4 кв.м, 8 - житлова, площею 18,2 кв.м, 9 - балкон, площею 6,00 кв.м, 10 - балкон, площею 6,0 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.11.2021 року.
Суддя Шевчук Ю.В.