12.11.2021
Справа №489/3637/21
Провадження №2/489/1964/21
12 листопада 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Надія» про зняття арешту з нерухомого майна
Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.03.2009 по справі № 2-2128/2009 (реєстраційний номер обтяження: 8696350) на нерухоме майно боржника (спадкодавця) ОСОБА_2 , а саме: квартири АДРЕСА_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Договору міни від 16.10.1998 зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» за реєстровим № 659/2. ОСОБА_3 є її чоловіком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є її рідним сином, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 . Вона у встановлений законодавством строк, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . При оформленні спадкової справи, з'ясувалося, що 27 березня 2009 року відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-2128/2009 за позовом Кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, накладено арешт на вищевказану квартиру та заборонено здійснення відносно нього будь-яких угод, пов'язаних з його відчуженням. За життя ОСОБА_2 стягнуту судом суду заборгованості перед КС «Надія» погасив, що підтверджується довідкою КС «Надія» від 21.03.2016 за вих. № 16. Вказує, що оскільки арешт нерухомого майна, обмежує здійснення нею, як власницею та спадкоємицею своїх повноважень на розпорядження зазначеним майном, просить його скасувати.
Ухвалою суду від 14.06.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 02.09.2021, витребувано докази та продовжено строк розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 на підставі Договору міни від 16.10.1998 зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» за реєстровим № 659/2.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.09.2011, визнано договір міни нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві приватної власності, на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , укладений на Товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» від 16.10.1998 р. за № 659/2, зареєстрований в ММБТІ 01.11.1998 р. за № 18187- дійсним.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 1975 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 .
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_3 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що вона, у встановлений законодавством строк, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
27 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Другої миколаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.02.2017, вбачається, що Другою миколаївською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 81/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .
Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 81/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .
Позивачка в своєму позові зазначає, що при оформленні спадкової справи, з'ясувалося, що 27 березня 2009 року відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-2128/2009 за позовом Кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, накладено арешт на вищевказану квартиру та заборонено здійснення відносно нього будь-яких угод, пов'язаних з його відчуженням. За життя ОСОБА_2 стягнуту судом суду заборгованості перед КС «Надія» погасив, що підтверджується довідкою КС «Надія» від 21.03.2016 за вих. № 16.
Судом встановлено, що в січні 2009 року Кредитна спілка «Надія» звернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26813,55 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , заборонивши здійснення відносно нього будь-яких угод, пов'язаних з його відчуженням (купівля - продаж, міна, дарування і т.п.).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 14.04.2021, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 на підставі Договору міни від 16.10.1998 зареєстрованого на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» за реєстровим № 659/2.
В розділі щодо відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, міститься запис про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 8696350, зареєстровано 06.05.2009, 16:55:44 за № 8696350 реєстратором: Друга миколаївська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.03.2009 по цивільній справі № 2-2128/2009, суддя Богатирчук; власник - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Кредитної спілки «Надія» від 21.03.2016 за вих. № 16, ОСОБА_2 погасив в повному обсязі заборгованість в сумі - 25 511,55 грн. по кредитному договору № 169 с 07 від 30.05.2007. Кредитна спілка «Надія» претензій до ОСОБА_2 не має.
Відповідно до ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності розкритий у статті 317 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною другою цієї статті встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 319 ЦК Українидержава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 392 ЦК Українивласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.02.2018 р. у справі № 910/11266/17: "Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ). Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права. Отже, на підтвердження наявності у Позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності..."
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).
Беручи до уваги, що матеріалами справи не доведена необхідність у подальшому арешті вказаного нерухомого майна, позивач позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зняти арешт з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 8696350, зареєстрований 06.05.2009 року Другою миколаївською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.03.2009 по цивільній справі № 2-2128/2009 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №8696350 від 06.05.2009.
Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не ставилось, тому витрати пов'язані з судовим розглядом цивільної справи покладаються на позивача відповідно до їх фактичного понесення.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Надія» про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2009 року по цивільній справі № 2-2128/2009, зареєстрований Другою миколаївською державною нотаріальною конторою 06 травня 2009 року на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 8696350.
Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №8696350 від 06 травня 2009 року.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: Кредитна спілка «Надія», юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Образцова, 1, ЄДРПОУ 25376083.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «12» листопада 2021 року.