Справа № 487/7898/21
Провадження № 2-о/487/184/21
09.11.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання - Попович В.Б., заявника - ОСОБА_1 , заінтересованої особи - ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу №487/7898/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
08.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців щодо ОСОБА_2 , яким заборонити останньому перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися до ОСОБА_1 на відстань 200 м., а також до місць частого відвідування постраждалою особою, а саме, місця навчання сина за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити особисто і через третіх осіб переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Направити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації на проходження програми для кривдників строком на шість місяців.
Обґрунтовуючи свою заяву зазначила, вона проживає разом зі своїми батьками та сином ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою з ними близько 10 років проживав її колишній співмешканець ОСОБА_2 , з січня 2021 року вони припинили стосунки та проживають окремо. Однак, ОСОБА_2 постійно її переслідує, в умовлений час не повертає сина до дому, погрожує відібрати в неї дитину, чинить відносно неї домашнє насильство психологічного характеру у вигляді постійних словесних образ, погроз та залякування, обмеження у спілкуванні з іншими людьми. На підставі її заяви від 31.08.2021 року працівниками поліції було складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП перебуває в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва. Вважає, що вона є постраждалою від психологічного насильства, тому змушена звернутись до суду із заявою.
Ухвалою від 08.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду.
У судовому засіданні заявниця підтримала вимоги заяви в повному обсязі, просила про задоволення вимог з підстав зазначених у ній. Також зазначила, що конфлікт між нею та ОСОБА_2 має тривалий характер та триває до сьогоднішнього дня. ОСОБА_2 дозволяє в її сторону штовхання, плювки, погрози фізичною розправою. Повідомила, що має від ОСОБА_2 спільну дитину, однак батьком дитини в Свідоцтві про народження він не зазначений. На сьогоднішній день, він продовжує спілкування з сином, дитина бачить їх сварки. Так, підчас прогулянки у дитячому містечку «Казка», ОСОБА_2 в присутності дитини та оточуючих вилив їй на голову томатний сік. Окрім того, ОСОБА_2 постійно принижує її та погрожує їй в SMS-переписках. Останнє приниження з боку ОСОБА_2 в її бік відбулося 31.08.2021 року, в наслідок чого вона звернулася до поліції. Після даного випадку прямих погроз до неї з боку ОСОБА_2 не надходило, однак він продовжує здійснювати маніпулювання через сина.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 постійно його обманювала та чинила непокору, внаслідок чого їх стосунки припинилися. Останній конфлікт з нею відбувся із-за її маніпуляцій дитиною. Так, вона поїхала на море, про що його не попередила. Наголосив на тому, що до неї претензій він не має, однак має бажання спілкуватися з дитиною. Проти задоволення заяви заперечував в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи заперечував проти задоволення заяви. Посилався на те, що останній конфлікт між колишніми співмешканцями відбувся 31.08.2021 року, що свідчить про відсутність ризиків на сьогоднішній день.
Заслухавши заявницю, заінтересовану особу та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оглянувши матеріали справи №487/6857/21 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч 1 ст. 173-2 КУпАП, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Норми статей 1, 3, 4, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачають, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб які спільно проживали однією сім'єю.
Діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, серед іншого, ґрунтується на засадах гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland», n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.09. 2019 у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Орuz V. Тurkеу, по. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі та підкресливши серйозність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
В судовому засіданні встановлено, що заявник та заінтересована особа проживали однією сім'єю близько десяти років, в січні 2021 року вони припинили стосунки та проживають окремо. Заявниця та її син ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьками заявниці.
ОСОБА_2 мешкає окремо за адресою: АДРЕСА_3 (витяг з реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 08.11.2021 року).
Згідно Свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження№00019774266 від 16.03.2018 року, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Звертаючись із заявою про видачу обмежувального припису, заявник вказує, що ОСОБА_2 постійно проявляє до неї безпідставну агресію, застосовує фізичне та психологічне насильство, виражається в її адресу нецензурною лайкою, контролює її, її пересування та спілкування з іншими людьми, від такої поведінки ОСОБА_2 страждає вона та її неповнолітній син ОСОБА_4 .
Так, 31.08.2021 року за її заявою було складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Станом на день, ухвалення рішення по справі, вищенаведена справа перебуває в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва (справа №487/6857/21) та призначена до судового розгляду. Матеріали даної справи оглянуто судом в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що з огляду на тривалий характер протиправних дій наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, побоювання ОСОБА_1 за свою безпеку та безпеку її сина ОСОБА_4 , душевні страждання заявниці та приниження її особистості з боку ОСОБА_2 , тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , шляхом встановлення заходу тимчасового обмеження прав кривдника строком на 6 (шість ) місяців та покладення на нього обов'язку, зокрема, встановленого п.п. 1, 3-6 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263 - 265, 350-1- 350-6 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися на відстань меншу ніж 200 метрів до місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме, місця навчання сина за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити особисто чи через третіх осіб переслідувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб..
Направити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради для проходження корекційної програми строком на 6 (шість) місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Копію рішення направити до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, до Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та до виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.11.2021 року.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомо.
Суддя С.В. Щербина