Справа № 490/2086/20
Провадження № 2/487/746/21
14.09.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, -
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Сугак Т.В. , Никитенко Т.В. ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління державного казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 420400 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що він є ліквідатором аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії та є інвалідом 2 групи, як військовослужбовець має статус інваліда війни та має право на отримання пенсії за Законом України №796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Починаючи з дня набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України в Миколаївській області постійно та протиправно, почали невірно нараховувати йому розмір пенсії, несвоєчасно її виплачувати та чинити інші протиправні дії. У зв'язку з вказаними протиправними діями він вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду, починаючи з 2004 року та до теперішнього часу, про що свідчать судові рішення. Отже протягом тривалого часу, звернення до суду та проведення судових засідань , призводить до постійних стресів. Крім того, посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області умисно не виконується постанова суду від 26.12.2017, чим постійно порушують його права, демонстративно виражають неповагу до його особи, яка втратила здоров'я при виконанні обов'язків військової служби. Внаслідок таких протиправних дій відповідача порушені його звичайні життєві зв'язки, оскільки вимушений тривалий час витрачати на судові процеси, має душевні страждання від несправедливості, приниження гідності, постійне тривожне відчуття від невизначеності ситуації, стурбованість та тривогу через ситуацію, що триває довгий час, що приводить до головних болів, запаморочення, підвищення тиску, порушення сну, загальної слабкості та загострення інших хронічних захворювань, отриманих під час виконання військової служби, та постійного погіршення стану здоров'я, що є підставою для частого та тривалого лікування в лікарнях в умовах стаціонарного та амбулаторно лікування, постійного прийому ліків, все це завдає фізичні страждання та відображається на його психологічному стані та негативно впливає на членів сімї, створює напругу у взаємовідносинах. У зв'язку із протиправними діями або бездіяльністю посадових осіб відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає у порушенні звичайного способу життя, обмеження у спілкуванні з близькими людьми, колегами, обмежили його участь у житті громади міста, у занятті улюбленими справами, як то керування автомобілем, мотоциклом і подорожування, роботи на присадибній ділянці. Враховуючи глибину та тривалість моральних та психічних страждань, не зворотності змін, що настали внаслідок ушкодження здоров'я, ступень порушення нормальних життєвих зв'язків, вражає доцільним стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 400 неоподаткованих прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб, що становить 420400 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.05.2020 позовну заяву залишено без руху.
06.07.2020 ОСОБА_1 уточнив свої вимоги в частині коло відповідачів, зазначивши, що єдиним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.08.2020 справу передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою від 05.11.2020 позовну заяву прийнято до провадження та відкрите провадження у справі.
02.12.2020 ОСОБА_1 надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, збільшивши свої позовні вимоги та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 630600 грн.
22.12.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не обґрунтовано і не доведено факт та розмір заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідачем виконані всі рішення суду відповідно до покладених судом зобов'язань та з урахуванням наданих повноважень.
Надано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.
28.12.2020 ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якої зазначив, що у відзиві відповідачем вказані не правдиві відомості щодо виконання рішень суду та він до теперішнього часу вимушених звертатися до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою від 03.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі співвідповідачем Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області та витребувані докази по справі.
12.04.2021 ОСОБА_1 надав до суду клопотання про збільшення позовних вимог та просив: обрахувати заборгованість з врахуванням нарахувань на індекс інфляції та 3% річних за постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2017 по справі №484/3245/15-а станом на 25.04.2019, яку стягнути з відповідача; нарахувати, виплатити пенсію та розрахувати заборгованість з врахуванням нарахувань на індекс інфляції та 3% річних з 26 квітня 2019 року за прямими нормами ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 за №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прямими нормами ст. ст. 10, 21 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; стягнути з відповідача суму заборгованості з врахуванням нарахувань на індекс інфляції та 3% річних за постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2017 по справі №484/3245/15-а станом на 25.04.2019 суму заборгованості пенсії з врахуванням нарахувань на індекс інфляції та 3% річних з 26 квітня 2019 року за прямими нормами ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 за №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прямими нормами ст. ст. 10, 21 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та суму моральної шкоди за позовом.
28.04.2021 представник відповідача надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліда війни 2 групи. На підставі його особистої заяви від 11.02.2008 переведено на пенсію по інвалідності 2 групи, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне старування» від 09.07.2003 № 1058- ІУ, його страховий стаж складає 42 роки 11 місяців ат 14 днів, у тому числі додатковий стаж 16 років 3 місяця 11 днів. Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ та отримує пенсію 16080,14 грн. Рішення суду у справах 2-1216/2004, 2а-228/2006, 2а-59/2007, 2-948/10, 1421/1041/12а, 484/3245/15-а зобов'язання було покладено на Пенсійний фонд України в м. Первомайськ Миколаївської області, по рішенню 2-1216/2004 взагалі відсутня будь-яка інформація. По рішенню у справі 2а-228/2006 пенсійна справа не містить відомостей щодо розгляду заяви . Рішенням №2а-59/2007 Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області зобов'язано УПФУ в м. Первомайськ Миколаївської області, витребувати з МВС України, УМВС в Одеській області Положення при примірювання осіб, які проходили службу а органах внутрішніх справ за 1986 рік, вказівку МВС СРСР від 21.10.1986 року, уточнену довідку та в залежності від встановлено повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок йому пенсії з дати звернення за таким перерахунком, рішення суду виконано в повному обсязі.
Рішенням Первомайського міськрайнного суду Миколаївської у справі 2а-178/2008 в задоволенні прозову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 13.05.2010 у справі 2-948/2010, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2010, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ Миколаївської області, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період, з 01.01.2010. На виконання зазначеного рішення позивачу проведено перерахунок пенсії, нараховане доплату за період з 01.01.2010 по 30.11.2010 в розмірі 35460,95 грн., яка виплачена у грудні 2010 року.
Рішенням Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 29.03.2012, яке залишено без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 25.11.2013 у справі 1421/1041/12, зобов'язано управління поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2011 в розмірі, визначеному у рішенні від 13.05.2010 у справі 2-948/2010 та вплатити частину пенсії, яка недоплачена з 01.12.2011, суму боргу за період з 01.12.2011 по 30.04.2014 виплачено в розмірі 87864,08 грн. в квітні 2014 року Крім того, нараховане доплату за період з травня по липень 2014 року в сумі 10219,41 грн., яка виплачена у квітні 2020 року.
Вищим адміністративним судом 07.06.2017 скасовано постанову Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 16.11.2015 у справі № 484/3245/15-а та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду та справу направлено на новий розгляд.
Постановою Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017, яка залишена без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, визнано протиправними дії Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо зменшення з 01.08.2014 р. розміру пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області поновити з 01.08.2014 р. виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13.05.2010 р. виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період; зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести з 01.08.2014 р. нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі 2-948/10 від 13.05.2010 р. виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період; зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої частини пенсії за період з 01.05.2014 р. по фактичну дату виплати недоотриманої частини пенсії. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду - зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області подати до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області звіт про виконання постанови суду протягом тридцяти днів з дня набрання постановою суду законної сили. Зазначено рішення виконано в повному обсязі, протягом 2018-2020 проходили судові засідання щодо затвердження звіту по виконання рішення суду №484/3245/15-а та 01.09.2020 Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області звіт було затверджено щодо виконання рішення суду №484/3245/15-а в повному обсязі.
Ухвалою від 06.05.2021 у прийнятті заяви позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 12.04.2021 відмовлено, у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Казначейської служби України в Миколаївській області - відмовлено, закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
31.05.2021 позивач надав до суду відповідь, в якої зазначив, що відповідач ігнорує виконання постанови суду від 13.05.2010 справа №2-948/2010, виплачує соціальну допомогу по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІУ, а не державну пенсію, з 01.01.2015 самочинно припинив виконання постанови суду №1421/1041/12 та тільки в квітні 2020 року виплатив 10311,13 грн. та 51053,35 грн. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області звіт було затверджено, але це був вже п'ятий звіт, 4 звіти не були затверджені. Також повторно зазначив, що відповідач зловживає своїми правами та з 2006 року перешкоджає виконанню рішень суду, виготовляє сфальшовані платіжні відомості, у зв'язку з чим проводиться досудове розслідування.
03.06.2021 відповідачем надані докази, які були витребувані судом.
07.06.2021 ОСОБА_1 надав до суду доповнення до відповіді від 24.05.2021, зазначивши, що постанова суду від 26.12.2017 відповідачем не виконана в повному обсязі, пенсія виплачена станом на 01.01.2015, тому відповідач вводить суд в оману. Відповідач самочинно, без його заяви, виплачує пенсію по Закону №1058-ІУ, а не Закону №796-ХІІ.
09.07.2021 представник відповідача надав пояснення в яких зазначив, що Постановою Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017, зобов'язано провести з 01.08.2014 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі встановленому постановою Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 13.05.2010, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначного законом за відповідний період, без кінцевої дати цього зобов'язання. За рішенням суду проведено нарахування з 01.08.2014 по 31.12.2014, тобто з дати зазначеної у рішенні суду по дату, з якої законодавством встановлено інші умови визначення розмірів цих виплат. Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України в постанові від 05.11.2013 справа №21-293а13 висловлено позиція щодо встановлення судом кінцевої дати. Порядок та строки нарахування пенсії можуть бути змінені за умови іншого законодавчого регулювання, у даному випадку змінено саме порядок нарахування пенсійної виплати шляхом прийняття відповідно закону. Законом від 28.12.2014 №76-УІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ст.. 50 викладено в редакції, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених КМУ, набрав чинність Закон з 01.01.2015. Враховуючи, що у постанові суду від 26.12.2017 зазначено, що саме з моменту набрання чинності Закону №76-УІІІ органи Пенсійного фонду отримали законні підстави для перерахунку розміру соціальних витрат, у тому числі і пенсій, кінцевий термін нарахування суми доплати за рішенням суду Управлінням визначено саме 31.12.2014. За рішенням суду від 26.12.2017 розрахована заборгованість, донарахована за рішенням суду виплата є додатковою пенсією, виплата якої відповідно до ст.. 63 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету. 28.08.2018 набрала чинності Постанова КМУ №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду на цю мету. Крім того, вказаним Порядком №649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті проводить в ПФУ комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Комісію було прийнято рішення про наявність підстав для виплати сум ОСОБА_1 в сумі 61364,48 грн., згідно додатку №1 до Протоколу №22 від 16.04.2020 та позивачу в квітні 2020 року була виплачена заборгованість за рішенням Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017 та гроші перераховані на поточні рахунки в АТ КБ «Приват Банк» 24.04.2020 №42, №43.
22.07.2021 позивач надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що відповідач в порушення вимог ст.. 12901 Конституції України самочинно зупиняє виконання постанови від 13.05.2010 у справі 2-948/10, №1421/1041/12 від 29.03.2012, від 26.12.2017 №484/3245/15-а, маніпулюючи поняттям «кінцевий термін виконання судового рішення», проте він отримує державну пенсію та є довічним грошовим утриманням, тому не може обмежуватись кінцевим терміном. Виплачена відповідачем сума 10311,13 грн. є коштами на виконання рішення суду від 29.03.2012 станом на 31.12.2014, а 51053,35 грн. - компенсаційні витрати на індекс інфляції та 3% річних за несвоєчасну виплату коштів станом на 01.04.2020, тому рішення суду від 26.12.2017 №484/3245/15-а до теперішнього часу не виконано.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги щодо стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 420400 грн. підтримав, просив про задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позові та в його додаткових поясненнях, наполягав, що рішення Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017 до теперішнього часу відповідачем не виконано, в квітні 2020 року йому виплачено 61364,48 грн., проте, сума 10311,13 грн. це кошти на виконання рішення суду від 29.03.2012 станом на 31.12.2014, а 51053,35 грн. - компенсаційні витрати на індекс інфляції та 3% річних за несвоєчасну виплату коштів станом на 01.04.2020, звіт Пенсійного фонду про виконання рішення суду від 26.12.2017 затверджено постановою П'ятого адміністративного апеляційного суду, проте вважає, що звіт затверджено судом не правильно, судом не враховано всі обвини справи.
В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві та додаткових поясненнях. Зазначили, що рішення Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017 виконано в повному обсязі в квітні 2020 року в сумі 61364,48 грн., розрахована заборгованість, донарахована за рішенням суду виплата є додатковою пенсією, виплата якої відповідно до ст.. 63 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету, вказане нарахування здійснено за період з 01.04. по 31.12.2014. Також вказували, що 28.08.2018 набрала чинності Постанова КМУ №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду на цю мету в порядку черговості. Крім того, звіт Пенсійного фонду про виконання рішення суду від 26.12.2017 затверджено постановою П'ятого адміністративного апеляційного суду від 01.09. 2020.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК) відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. (стаття 1173 ЦК).
Згідно із частиною другою статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК).
Частиною другою статті 1167 ЦК визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній бо юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. ( Стаття 1173 ЦК).
Статтями 13,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього суду.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44 від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02 та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06.
ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростована презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203-204, та рішення у справі « Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу ( рішення від 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії, пункт 100).
Відповідно до прецендентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірного тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії та інваліда війни ІІ груп, перебував на обліку Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, яке було реорганізовано, відповідно до Постанови Кабінету Монстрів України від 22.08.2018 №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, тому перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) отримує пенсію по інвалідності.
Позивач, починаючи з 2006 років неодноразово звертався до Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області з позовними заявами до Управління Пенсійного фонду щодо визнання протиправними дії про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії.
Так, рішенням Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 13.05.2010 у справі 2-948/2010, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2010, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ Миколаївської області, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.. ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період, з 01.01.2010.
Рішенням Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 29.03.2012, яке залишено без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 25.11.2013 у справі 1421/1041/12, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2011 в розмірі, визначеному у рішенні від 13.05.2010 у справі 2-948/2010 та вплатити частину пенсії, яка недоплачена з 01.12.2011.
Постановою Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017, яка залишена без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, визнано протиправними дії Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо зменшення з 01.08.2014 р. розміру пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області поновити з 01.08.2014 р. виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13.05.2010 р. виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період; зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести з 01.08.2014 р. нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі 2-948/10 від 13.05.2010 р. виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період; зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої частини пенсії за період з 01.05.2014 р. по фактичну дату виплати недоотриманої частини пенсії. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду - зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області подати до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області звіт про виконання постанови суду протягом тридцяти днів з дня набрання постановою суду законної сили.
Сторонами не заперечувалось та встановлено постановою від 01.09.2020 П'ятого апеляційного адміністративного суду, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.09.2018 відмовлено Первомайському об'єднаному УПФУ Миколаївської області у затвердженні звіту про виконання постанови суду у справі №484/3245/15-а та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року відмовлено Головному управлінню ПФУ в Миколаївській області (правонаступнику Первомайського об'єднаного УПФУ Миколаївської області) у затвердженні звіту, поданого 20.03.2019 року, про виконання постанови суду у справі №484/3245/15-а та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.10.2019 в частині відмови у затвердженні звіту залишено без змін.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.02.2020, яку постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року залишено без змін, відмовлено Головному управлінню ПФУ в Миколаївській області у затвердженні звіту, поданого 12.12.2019, про виконання постанови суду у справі №484/3245/15-а та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту
29.04.2020, на виконання вимог ухвали від 27.02.2020р., Головне управління ПФУ в Миколаївській області подало до суду першої інстанції звіт про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі №484/3245/15-а, в якому зазначило, що донарахована за рішення суду виплата є додатковою пенсією та здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Комісією прийнято рішення про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 сум в розмірі 61 364,48 грн. (протокол №22 від 16.04.2020р.). Кошти в зазначеній сумі виплачено в квітні 2020 року на користь ОСОБА_1 , що підтверджується описом списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки, переданих до ПАТ КБ «ПриватБанк» від 24.04.2020р. №42 та №43, а також витягом із списку №1 на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 24.04.2020р.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 липня 2020 року відмовлено ГУ ПФУ в Миколаївській області у затвердженні звіту, поданого 29.04.2020 та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2017р. у справі №484/3245/15-а .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.07.2020 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.04.2020р. про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2017р. по справі №484/3245/15-а.
Отже, ГУ ПФУ в Миколаївській області було здійснило нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 додаткової пенсії за період 01.05.2014 по 31.12.2014. в сумі 27251,76 грн. та компенсацію втрати частини доходів станом на 01.04.2020р. в сумі 34112,72 грн. Борг в загальній сумі 61364,48 грн. 24.04.2020 перераховано на банківський рахунок позивача.
Відтак судом встановлено, що постановою Первомайського міськрайнного суду Миколаївської області від 26.12.2017, яка залишена без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, визнано протиправними дії Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо зменшення з 01.08.2014 розміру пенсії ОСОБА_1 та невиконанні постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі 2-948/10 від 13.05.2010 щодо нарахуванні та виплати пенсії позивачу та нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої частини пенсії за період з 01.05.2014 р.
Таким чином, доводи представників Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виконання судових рішень та не ухилення від виконання покладених на них зобов'язань, спростовуються вищевказаним рішенням суду.
Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості(ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Виходячи з системного аналізу статті 1166 ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у держвласності чи які контролює держава, виконували відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на те, що судове рішення не виконувалось більше двох років, вік та стан здоров'я позивача, який є інвалідом ІІ групи, має ряд захворювань, які вимагають додаткових коштів на лікування та додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок невиконання рішення змушений був витрачати час для захисту своїх прав, суд дійшов висновку про те, що тривале невиконання судового рішення мало негативний вплив на позивача, зокрема на його повсякденне життя, на стан його здоров'я, а негативні емоції позивача внаслідок тривалого невиконання рішення суду перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача ГУ ПФУ у Миколаївській області, а відтак завдали йому моральної шкоди.
Оскільки судовими рішеннями встановлена бездіяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в процесі виконання судових рішень, тому суд прийшов до висновку, що наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання судового рішення та з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 грн.
Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення та його тривалості, глибини фізичних та душевних страждань позивача, а також тих обставин, що право позивача фактично було відновлено виконанням судового рішення. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, місце знаходження за адресою: м. Миколаїв вул.. Морехідна, 1 .
Суддя С.М. Афоніна
Повний текст судового рішення складено 29.09.2021.