Іменем України
12 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 398/2014/21
провадження № 22-ц/4809/1627/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Дьомич Л. М, Письменного О. А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2021 року у складі головуючого судді Нероди Л. М.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
23.04.2021 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 17.02.2011 у розмірі 14 034,52 грн станом на 21.03.2021.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву б/н від 17.02.2011. На підставі вказаної заяви відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 10 000,00 грн. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяві від 17.02.2011 підтвердив, що підписана заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети заяви.
Проте, відповідач належним чином зобов'язання за договором щодо повернення кредиту не виконує, в результаті чого станом на 21.03.2021 виникла заборгованість в розмірі 14 034,52 грн, яка складається з: - 13 124,34 грн заборгованості за тілом кредиту; - 910,18 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та недоведеності.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,що дійсно між сторонами було укладено кредитний договір від 17.02.2011, відповідно до якого відповідачу було надано кредитну карту, та яку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн, більший кредитний ліміт на кредитну карту відповідача не встановлювався. Вказаним кредитним лімітом відповідач користувався, про що свідчить виписка по рахунку, відкритому на його ім'я, а також розрахунок заборгованості, наданий позивачем. Крім того, з даних документів також вбачається, що відповідач здійснював погашення кредиту.
Суд вважав, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 910,18 грн, оскільки відсутні відомості про те, що відповідач погодився з такими умовами при підписанні анкети-заяви 17.02.2011, так як у вказаній анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який містить розмір базової процентної ставки на місяць не містить підпису відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначало, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
17.02.2011 року відповідачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідач, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Вважає, що відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із того, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої замови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідач користувався коштами, погашав заборгованість, отже приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, погоджувався із розміром боргу, в т.ч. із нарахованими відсотками та неустойкою. Жодних заперечень щодо розміру боргу до Банку від Відповідача не було, що свідчить про мовчазну згоду із розміром бору, в т.ч. з нарахованими відсотками та неустойкою.
Також зазначає, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Крім цього. Відповідач звертався до Банку з метою перевипуску карти. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.
Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.
А розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі, і за тілом простроченого кредиту. Судом не встановлено суми заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами та відмовлено у стягненні фактично отриманої суми кредитних коштів, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, відповідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку Відповідачем здійснено витрати кредитних коштів у сумі 13829.12 грн, а погашено 8612,45 грн.
Перевищення встановленого кредитного ліміту за карткою відповідача сталося через те, що він до перевищення кредитного ліміту скористався послугою „Миттєва розстрочка".
Використання клієнтом грошових коштів понад залишок по рахунку або встановленого банком ліміту овердрафту є несанкціонованим овердрафтом. Фактично овердрафт і є кредитним лімітом на рахунку.
Тобто, банком заявлено основну вимогу за зобов'язанням позичальника - повернення фактично отриманих коштів, яка має дві складові: тіло кредиту та прострочене тіло кредиту та санкції за порушення умов договору.
Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено Відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.
До винагороди банку відноситься сума зобов'язань Держателя платіжної карти по сплаті встановлених Позивачем тарифів: процентів за користування кредитом, у тому числі, за користування Простроченим кредитом та Овердрафтом.
Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.
Перевищення суми заборгованості за тілом кредиту над розміром кредитного ліміту сталося в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а саме несплати щомісячного платежу по кредиту, в результаті чого за рахунок тіла кредиту було погашення заборгованості по відсоткам, а відповідно і збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, що повністю узгоджується із положеннями Умов та правил надання банківських послуг.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення) а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 17.02.2011 ОСОБА_1 погодився пройти ідентифікацію з паспортом в АТ КБ «Приватбанк», при цьому розміри відсоткової ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється (а.с. 11).
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору (а.с. 12-37).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на станом 21.03.2021 виникла заборгованість в розмірі 14 034,52 грн, яка складається із: - 13 124,34 грн заборгованості за тілом кредиту; - 910,18 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с.5-8
З посиланням на довідку про зміни кредитування, що не засвідчені належним чином (а.с. 9) банк стверджує, що відповідач користувався трьома кредитними картками, по яких змінювався кредитний ліміт: № НОМЕР_1 , видана 20.02.2014 строк дії 08/17, № НОМЕР_2 , видана 12.11.2016 строк дії 04/18, № НОМЕР_3 , видана 20.06.2018 строк дії 04/22 року (а.с. 10).
Виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 позивачем не надано.
Судом встановлено, що за період з 01.11.2015 по 21.03.2021 відповідачем за вказаний період отримано грошові кошти в загальній сумі 27 218,24 грн (колонка №3 «Витрати клієнтом кредитних коштів» в розрахунках станом на 30 вересня 2019 року та на 21 березня 2021 року), сплачено кошти у розмірі 33 650,90 грн (колонка №21 «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в розрахунку станом на 30 вересня 2019 року та колонка №30 «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в розрахунку станом на 21 березня 2021 року), що значно перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів.
З розрахунку заборгованості видно, що за період з 01.11.2015 року по 21.03.2021 року банком нараховувалися відсотки за користування кредитом та збільшувалося тіло кредиту за рахунок несплачених відповідачем відсотків (колонка №4 «Відсотки погашені за рахунок кредита» в розрахунках станом на 30 вересня 2019 року та на 21 березня 2021 року). Всього за вказаний період позивачеві було нараховано відсотки, за рахунок яких збільшувалося тіло кредиту, на загальну суму 12 328,52 грн.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В долученій до позову анкеті-заяві позичальника від 17.02.2011 процентна ставка по кредиту не зазначена. Докази того, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов кредитного договору, зокрема розміру процентної ставки по кредиту, у матеріалах справи відсутні.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.02.2011, позивач послався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: http://privatbank.ua/, як невід'ємні частини спірного договору, однак цими Витягами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яких із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Умови та правила розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 встановлено, що станом на 31.10.2015 року заборгованість за кредитним договором відсутня (а.с.8 зв. ст.).
З наданого банком розрахунку встановлено, що сума коштів, яка внесена клієнтом на погашення заборгованості, станом на 21 березня 2021 року, значно перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів.
Заборгованість виникла внаслідок того, що до тіла кредита позивачем безпідставно проводились зараховування несплачених (нарахованих банком) відсотків за користування кредитом та пені, що вбачається із розрахунку заборгованості.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність заборгованості за тілом кредиту.
Враховуючи, що анкета-заява від 17.02.2011 не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів та умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», тому відсутні правові підстави вважати, що окрім тіла кредиту, яке погашено, з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права повно і всебічно дослідив обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх доводів, надані докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував норми закону, що їх регулює, правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю цих вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, за простроченими відсотками у зазначеному позивачем розмірі не ґрунтуються на доказах і є безпідставними з урахуванням вище наведених норм матеріального права, що були правильно застосовані судом першої інстанції.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді
С. М. Єгорова
Л. М. Дьомич
О. А. Письменний