Іменем України
05 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/5674/20
провадження № 22-ц/4809/1427/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Мурашка С.І., Чельник О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Кулінка Л.Д. від 16 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 23.01.2006 року, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач зазначав, що на підставі укладеного між сторонами договору було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано відповідачу у користування кредитну картку, тобто надана можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Банк вказує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість, яка станом на 12.08.2020 року становить 26 114,48 грн., з яких: 26 114,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 26 114,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути зазначену суму боргу та судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Зокрема вказує, що сторони при укладенні кредитного договору домовилися про усі істотні умови договору, оскільки відповідач повідомлений про умови кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами й інші санкції за порушення умов договору. Крім того, банк зазначив, що наявність заборгованості підтверджується наданим суду розрахунком та випискою по рахунку відповідача.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 січня 2006 року ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку /а.с.18/. На підставі вказаної заяви відповідач отримала кредитну картку № НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом в сумі 2000 грн. Також у вказаній заяві зазначено, що базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору становить 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі стром дії кредитної картки. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетової картки.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідач має заборгованість за договором, яка станом на 12.08.2020 року становить 26 114,48 грн., з яких: 26 114,48 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 26 114,48 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту /а.с.3-15/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 23 січня 2006 року укладено кредитний договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату та прядок нарахування відсотків, пені, комісій не містять підпису позичальника, таким чином їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Такі висновки застосування норми права у подібних правовідносинах, узгоджуються із позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Разом з тим, незважаючи на те, що сторонами у заяві від 23.01.2006 була погоджена базова процентна ставка у розмірі 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік, банк починаючи з 01.01.2013 неодноразово змінював розмір базової процентної ставки та з 05.02.2016 нараховував відсотки за процентною ставкою 3,60% на місяць, а також нараховував проценти на прострочений кредит у розмірі 7,20 % на місяць, що не передбачено укладеним між сторонами договором. При цьому, надані банком розрахунки заборгованості за періоди з 09.02.2006 по 31.05.2015, 01.06.2015 по 30.09.2019, 01.10.2019 по 12.08.2020 не можуть бути належним доказом на підтвердження кредитної заборгованості в розмірі 26 114,48 грн., оскільки вони є різними за складовими частинами та не відповідають умовам кредитного договору.
З огляду на викладене, заборгованість за тілом кредиту виникла внаслідок перерахування коштів, які сплачувала відповідач на погашення відсотків, розмір яких сторонами не узгоджувався.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.11.2021
Судді:
О.А.Письменний С.І. Мурашко О.І.Чельник