Іменем України
08 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 386/455/21
провадження № 22-ц/4809/1501/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Головань А.М., Карпенко О.Л.
за участі секретаря - Савченко Н. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2021 року у складі судді Гарбуз О. С. і
В травні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 107 434,60 грн за кредитним договором № KGOWGK01580018 від 17.04.2006 та судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 17.04.2006 було укладено кредитний договір № KGOWGK01580018.
Згідно вказаного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 11 000 грн на термін до 14.04.2016, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до умов кредитного договору, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
За змістом договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також норм законодавства зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку із зазначеними порушеннями ОСОБА_1 станом на 20.04.2021 має заборгованість в розмірі 107 434,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 339,71 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 25 998,13 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 2 790 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 71 306,76 грн.
Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що за умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони узгодили порядок надання кредиту відповідачу, шляхом надання готівкою через касу суми коштів, однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту здійснення видачі готівки через касу відповідачу суми кредиту, зазначену в п. 1.1. договору.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту отримання кредиту відповідачем за кредитним договором, укладеним 17.04.2006 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 та зазначив, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом отримання кредитних коштів.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Позивач вважає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови.
Після укладення кредитного договору відповідачем тривалий час частково виконувались умови договору, а саме вносились кошти на погашення заборгованості, отже ОСОБА_1 своїми діями підтвердив факт укладення кредитного договору та перебування сторін у договірних відносинах.
Відповідач, підписуючи кредитний договір, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з умовами договору та фактично виконував його, що має відображення в наданому позивачем розрахунку.
Крім того, ОСОБА_1 взагалі не заперечував ні факту укладення кредитного договору, ні отримання кредитних коштів, ні часткове виконання договору, ні розмір заборгованості, а тому суд першої інстанції, не приймаючи доводи позивача та не беручи до уваги надані банком докази, фактично допустив однобічність та упередженість по відношенню до позивача.
Суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору протягом декількох років, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а, отже, визнав свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.
Також, суд першої інстанції мав перевірити факт виконання кредитного договору, на що посилався позивач, що може свідчити про визнання договірних правовідносин, що випливає з позиції Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 153/1334/16-ц.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KGOWGK01580018, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн, шляхом надання готівкою через касу на купівлю будинку та 1 000 грн на сплату страхових платежів, зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячно 0,45% від суми виданого кредиту, з кінцевою датою повернення кредиту до 14.04.2016.
Пунктом 1.1. сторони визначили загальний розмір суми кредиту, який склав 11 000 грн та порядок погашення заборгованості за цим договором, а саме: щомісяця в період з 12 по 17 число кожного місяці відповідач повинен сплачувати позивачу кошти в сумі 189 грн 44 коп для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди та комісії.
Відповідно до пункту 1.3 Договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека квартири: 3-х кімнатний будинок по АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави іпотеки, поруки й т.п., надання банку з метою забезпечення зобов'язання за даним договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 20.04.2021 становить 107 434 грн 60 коп, яка складається з 7 339 грн 71 коп заборгованості за тілом кредиту, 25 998 грн 13 коп заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2 790 грн заборгованість по комісії та 71 306 грн 76 коп пені.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоведено факту отримання кредиту відповідачем за кредитним договором, укладеним 17.04.2006 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що 17 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KGOWGK01580018, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 11 000 грн, з яких: 10 000 грн - на купівлю будинку, а 1 000 грн - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості та щомісячно 0,45% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту, з кінцевою датою повернення кредиту до 14.04.2016 (а. с. 9-10).
Відповідно до пункту 1.3 Договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека квартири: 3-х кімнатний будинок по АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Аналіз відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2014 року, позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення задоволено.
В рахунок кредитної заборгованості за кредитним договором № KGOWGK01580018 від 17.04.2006 в розмірі 22517,10 грн звернуто стягнення на будинок загальною прощею АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 365 грн 40 коп.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 17.04.2006 сторони уклали кредитний договір № KGOWGK01580018.
Згідно п.1.1 вказаного договору банк зобов'язався надати позичальнику готівкою через касу 10 000 грн для купівлі будинку, а також 1 000 грн на сплату страхових платежів, всього в загальній сумі 11 000 грн зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за обслуговування кредитної справи в розмірі 0,45 % від суми кредиту, комісії за дострокове повернення кредиту, всього в загальній сумі 189,44 грн щомісячно .
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і відповідач уклали договір іпотеки, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно - належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 10 000 грн.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав позивачу кредит в сумі 10 000 грн на придбання будинку на зазначених договірних умовах та 1 000 грн на сплату страхових платежів, всього 11 000 грн строком на 10 років, що визнано сторонами і згідно ст. 61 ЦПК України, яка була чинна на момент розгляду справи судом, не підлягає доказуванню.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, в порушення умов договору щомісячні платежі в сумі 189,44 грн своєчасно не сплачував, тому утворилась непогашена заборгованість за кредитним договором становить 22 517,10 грн, а саме заборгованість за кредитом 7 339,71 грн , заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6 871,99 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 710 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 6 595,40 грн.
Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з позичальника лише заборгованість станом на 20.04.2021 в розмірі 107 434,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 339,71 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 25 998,13 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 2 790 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 71 306,76 грн (а. с. 1-2).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Разом з тим здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості (див. постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 555/2550/17 (провадження № 61-48497св18) та від 13 травня 2021 року у справі № 501/5000/15-ц (провадження № 61-15569св19)).
Отже, наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором в розмірі, який був визначений у такому рішенні суду (щодо всіх існуючих в межах зміненого банком строку кредитування складових кредитної заборгованості). Питання ж щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов'язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням (добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 08.11.2021 власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що свідчить про те, що рішення Голованівського району Кіровоградськох області від 30 липня 2014 року у справі № 386/601/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення не виконане.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, комісії та пені за порушення умов договору, звернувшись у 2014 році до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, комісії, а також неустойки, з чим погодився Голованівський районний суд Кіровоградської області, який своїм рішенням від 30 липня 2014 року у справі № 386/601/14-ц задовольнив позовні вимоги банку.
При цьому, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано боржником, не припиняє основне зобов'язання сторін, однак змінює його щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі, процентів, комісії та пені згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.
Разом з тим, відсутні підстави для нарахування заборгованості (пені, процентів, комісії) після зміни строку виконання зобов'язання.
Зазначене також узгоджується з правим висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 24 березня 2021 року у справі № 667/6644/15-ц (провадження № 61-22223св19) та від 21 вересня 2021 року у справі № 303/3066/20 (провадження № 61-8397св21).
З урахуванням вищенаведеного, позивач має право на стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими до 30 липня 2014 року процентами, пенею та комісією за кредитним договором № KGOWGK01580018 від 17.04.2006 в розмірі 22 517 грн 10 коп, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7 339,71 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6 871 грн 99 коп, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 710 грн та заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 6 595 грн 40 коп.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої інстанції на викладене уваги не звернув, неповно з'ясувавши обставини справи, та, як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1,3, 4 ч. 1ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості кредитним договором в розмірі 22 517 грн 10 коп, розмір якої був встановлений рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2014 року та відмову в задоволенні вимог про стягнення забороговансоті, нарахованої після ухвалення вказаного рішення.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 517 грн 10 коп - що становить 20,96 % від суми позову, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір, сплачений банком при поданні позову та апеляційної скарги (2 270 грн + 3 405 грн), у розмірі задоволеної частини, що становить 1 189,48 грн.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити задовольнити частково.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № KGOWGK01580018 від 17.04.2006 в розмірі 22 517 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн 10 коп, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7 339,71 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6 871 грн 99 коп, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 710 грн та заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 6 595 грн 40 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн 48 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12.11.2021.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко