Іменем України
15 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 389/2880/20
провадження № 22-ц/4809/1389/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя - доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року у складі головуючого судді Ткаченка Б.Б., у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
12.10.2020 Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання та використання платіжної картки № 97726475 від 14.06.2012 у розмірі 34 327 грн 87 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.06.2012 між ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард», та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 на підставі заяви відповідача № 97726475 з викладеною у п. 1 пропозицією (офертою) про укладення цього договору, що була акцептована (прийнята) банком 14.06.2012 з відкриттям поточного рахунку № НОМЕР_2 і випуском платіжної картки на ім'я відповідача. Відповідно до п. 3 заяви відповідач погодилась, що невід'ємною частиною договору про картку є Умови по карткам - Тарифи та Умови по карткам, розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет, з яким клієнт може в будь-який час ознайомитися. Згідно з п. 7.10 Умов по карткам ОСОБА_1 зобов'язалася у випадку отримання кредитів в рамках договору про картку погасити такий кредит відповідно до Умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку тарифами.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість в сумі 31 879 грн 43 коп., яку банк, відобразивши в заключному рахунку-виписці, своїми листами від 13.02.2018 та від 05.02.2020 вимагав погасити з дотриманням положень п. 8.16 Умов по карткам.
Оскільки вимога банку не була задоволена відповідачем, станом на 05.10.2020 утворилась заборгованість в розмірі 34 327 грн 87 коп. з яких: 31 879 грн 43 коп. - сума заборгованості; 2 448 грн 44 коп. - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за період з 14.03.2018 (перший день після закінчення 30-тиденного строку оплати заключного рахунку-виписки - п. 4.18 Умов по карткам) по 05.10.2020.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що останній платіж в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснила 15.04.2016, позов пред'явлено в жовтні 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням АТ «Банк Форвард» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову АТ «Банк Форвард» у повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідечем зазначено, що початок строку позовної давності судом помилково зазначено дату останнього погашення кредитної заборгованості, а не дату направлення відповідачу вимоги про погашення кредиту - 14.03.2018.
Не погодився банк і з висновками суду щодо строку кредитування, оскільки відповідно до умов по карткам встановлено - до повного погашення заборгованості клієнтомна підставі виставленої банком заключної вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч. 1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно заяви № 97726475 від 14.06.2012 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», з пропозицією (офертою) в п.1 про укладення договору про надання та використання платіжної картки (а. с. 5).
14.06.2012 ПАТ «Банк Русский Стандарт» акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в зазначеній заяві ОСОБА_1 , і уклав з нею Договір про надання та використання платіжної картки № 97726475, шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 2.1 заяви вважаються акцептом оферти відповідача, а саме: відкрив останній картковий рахунок та випустив на її ім'я платіжну картку.
Таким чином, наслідком акцепту (прийняття) ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», оферти (пропозиції), викладеної в п. 1 заяви ОСОБА_1 , став факт укладення Договору про картку.
Згідно з п.1 підписаної ОСОБА_1 заяви Договір про картку укладений на умовах, викладених в цій Заяві, Тарифах по картках Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку.
Відповідно п. 3 Заяви ОСОБА_1 вказала, що розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною Договору про картку є Умови по карткам та Тарифи по карткам, з якими вона ознайомлена, повністю згідна, їх зміст розуміє та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватися.
Відповідно до п. 4.1 Умов по карткам, які є невід'ємною частиною договору про картку, заборгованість клієнта перед банком за цим договором виникає в результаті: надання банком клієнту кредиту; нарахування банком процентів, що належать до сплати клієнтом за користування кредитом; нарахування банком плат і комісійних винагород, що належать до сплати клієнтом; виникнення інших грошових зобов'язань клієнта перед банком, визначених договором про картку (у тому числі тарифами та/або умовами по карткам).
Згідно з п. 7.10 Умов відповідач зобов'язалася своєчасно погашати заборгованість, сплачувати банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку тарифами.
Відповідно до п. 4.18 Умов по карткам погашення заборгованості повинне бути здійснене Клієнтом у строк не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення Заключного Рахунку-виписки.
Банком було виконані належним чином зобов'язання за укладеним договором. Отримання кредитних коштів та користування ними відповідно до умов укладеного кредитного договору відповідачем не оспорюється.
Відповідач не виконала належним чином зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно наданих позивачем розрахунку заборгованості за договором № 97726475 від 14.06.2012 та меморіального ордеру № 73 від 15.04.2016, останній платіж в рахунок погашення кредиту був здійснений ОСОБА_1 15.04.2016 у розмірі 1 100 грн.
Позивач зазначив, що 13.02.2018 та повторно 05.02.2020 направив ОСОБА_1 заключний рахунок-виписку з вимогою погасити заборгованість за договором про картку в сумі 31 879 грн. 43 коп., вказана заборгованість не була погашена, тому на час звернення з цим позовом заборгованість становить 34327 грн 87 коп. з яких: 31879 грн 43 коп. - сума заборгованості по кредиту; 2448 грн 44 коп. - 3% річних.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з укладеного між сторонами договору від 14.06.2012, ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард», був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 та випущено платіжну картку. Строк дії кредитного ліміту під операції з карткою відповідає строку дії договору про картку.
Відповідно до п.8.16 Умов по карткам банк має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту і вимагати погашення клієнтом заборгованості в повному обсязі, сформувавши й направивши клієнтові заключний рахунок-виписку - документ, що містить вимогу банку до клієнта про повне погашення клієнтом заборгованості за договором про картку (п.1.15 Умов по картках). Сума, вказана в заключному рахунку-виписці, є повною сумою заборгованості на дату його виставлення клієнту (п.4.19 Умов по карткам). Погашення заборгованості на підставі виставленого банком клієнту заключного рахунку-виписки проводиться шляхом розміщення клієнтом на рахунку грошових коштів в обсязі, достатньому для погашення заборгованості (п.4.21 Умов по картках).
Таким чином, закінчення терміну кредитування визначено сторонами моментом вимоги у спосіб, передбачений п.п.2.16, 4.18, 4.19, 8.16 Умов по карткам, за якими договір діє до повного погашення заборгованості на підставі виставленого клієнту банком заключного рахунку-виписки.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.
Суд першої інстанції зауважив, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно з п. 4.18 Умов по карткам з метою погашення клієнтом заборгованості банк виставляє клієнту заключний рахунок-виписку. Погашення заборгованості повинно бути здійснене клієнтом у строк не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення заключного рахунку-виписки. Днем виставлення банком клієнту заключного рахунку-виписки є день його формування і направлення клієнту.
АТ «Банк Форвард» у своїй позовній заяві посилався на те, що 13.02.2018 і повторно 05.02.2020 направив ОСОБА_1 заключний рахунок-виписку з вимогою погасити до 13.03.2018 заборгованість за договором про картку.
На підтвердження цих обставин та доводів позивача щодо звернення до суду в межах строку позовної давності до матеріалів справи додані заключний рахунок-виписка від 14.06.2012 з вимогою про сплату заборгованості у строк до 13.03.2018, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання ОСОБА_1 05.02.2020.
Суд першої інстанції належно оцінив вказані докази і дійшов правильних висновків про недостатність доказів щодо зазначених позивачем обставин формування і направлення відповідачу заключного рахунку-виписки від 13.02.2018, оскільки відсутні належні і допустимі докази щодо їх направлення поштою та отримання ОСОБА_1 у період з 13.02.2018 по 13.03.2018, а з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від АТ «Банк Форвард, що було отримане відповідачем 11.02.2020, без його опису не можна встановити вміст цього поштового відправлення.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 662/1375/18 викладено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Зважаючи на це, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
За відсутності доказів щодо укладення сторонами договору про збільшення позовної давності, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність - 3 роки.
Згідно виписки по особовим рахункам угоди № НОМЕР_1 від 14.06.2012 за період з 14.06.2012 по 24.02.2020 (а.с. 51-65; 179-191) встановлено, що ОСОБА_1 було здійснено останній платіж на погашення кредитної заборгованості (внесення коштів на поповнення рахунку картки НОМЕР_2 ) на підставі меморіального ордеру № 73 від 15.04.2016, саме із цієї дати має бути обраховано трирічний строк звернення до суду.
Позовна заява була направлена до суду першої інстанції поштовими засобами зв'язку АТ «Укрпошта» 07.10.2020 (а.с.74), поза межами трирічного строку, тому позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України) .
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності є правильним, оскільки з 15.04.2016 банк міг довідатися про порушення своїх прав, проте з позовом до суду до позичальника звернувся 07.10.2020, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
За таких умов, за спливом позовної давності щодо стягнення кредитної заборгованості, позивач втратив право на примусове стягнення 3% річних на цю суму.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, обставини, на які позивач посилається, грунтуються на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права повно і всебічно дослідив обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх доводів, надані докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував норми закону, що їх регулює.
Апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення та відсутність підстав для його скасування.
Апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України можуть бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення.
Рішення рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених статті 389 ЦПК України.
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник
В. В. Черненко