Іменем України
15 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 390/1645/20
провадження № 22-ц/4809/1517/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року у складі головуючого судді Гершкула І. М.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27.10.2006 в розмірі 55970,15 грн станом на 27.10.2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 27.10.2006, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 41000,00 грн. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви. Проте, належним чином зобов'язання за договором щодо повернення кредиту не виконує, в результаті чого станом на 27.10.2020 року виникла заборгованість в розмірі 55970,15 грн, яка складається із: 45202,99 грн - заборгованості за тілом кредиту в т.ч.: 82,16 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 45120,83 - заборгованість за простроченим тілом кредита; 10767,16 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.10.2006 року в сумі 10849,32 грн, а також судові витрати у сумі 407,45 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість в сумі 10849,32 грн. (поточне тіло кредиту та відсотки), що передбачено заявою, яку підписано сторонами, а решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки їх не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, відсутні правові підстави для їх задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 45120,83 грн, просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Зазначало, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по простроченому тілу кредиту.
Зазначає, що виписка по кредитному рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача. Із виписки слідує, що відповідач користувався кредитними коштами на загальну суму 45202,99 грн., а також частково погашав заборгованість. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача - баланс станом на дату укладення кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Вважає, що суд незаконно звільнив відповідача від сплати заборгованості, чим грубо порушив права кредитора, оскільки в з відповідачем було погоджено умови кредитування під час укладення договору.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення в оскаржуваній частині скасуванню.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно заяви від 27.10.2006 року клієнт раніше ідентифікований за рахунком/карткою № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 просив ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником яких є АТ КБ «ПриватБанк», відкрити рахунок і надати банківські послуги, зокрема у розділі «кредитна картка» зазначена інформація: тип карти: НОМЕР_2 , валюта: гривня; тип кредитного ліміту: фінансовий; сума кредитного ліміту: 1200 грн.; базова процентна ставка: 36 процентів із розрахунку 360 днів на рік; строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії карти; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може відбуватися, як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і шляхом списання банком коштів із дебетової картки. Заява містить рукописний запис «згідно кредитного договору №КGНЗRТ02472047 від 26.08.2004 р.», проте примірника вказаного договору матеріали справи не містять, а також зазначено номер картки НОМЕР_3 . Крім цього, заява містить пункт, що ОСОБА_1 ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які разом із підписаною заявою складають договір про надання банківських послуг (а.с. 25-44 т.1).
Довідки АТ КБ «ПриватБанк» свідчать, що ОСОБА_1 , згідно кредитного договору, змінювався кредитний ліміт, а також перевидавалися картки, зокрема № НОМЕР_3 відкрита 24.05.2006 року з терміном дії до 05/13 року, № НОМЕР_4 відкрита 18.09.2012 року з терміном дії до 06/16 року, № НОМЕР_5 відкрита 23.06.2016 року з терміном дії до 03/20 року, № НОМЕР_6 відкрита 30.09.2019 року з терміном дії до 08/23 року (а.с. 23-24 т.1).
Виписка за договором б/н по картковому рахунку ОСОБА_1 та довідки АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що позичальнику встановлювався та змінювався кредитний ліміт, надавались кредитні картки, за допомогою яких останній користувався кредитними коштами у межах передбаченого ліміту, частково погашав заборгованість по тілу кредиту та відсотках (а.с. 45-120 т.1).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 27.10.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 55970,15 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 45202,99 грн (82,16 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту та 45120,83 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту), за відсотками - 10767,16 грн (а.с. 5-22 т.1).
На запит суду АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію №996431-ВБ від 29.04.2021, що ОСОБА_1 став клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» у 2004 році, ідентифікувавшись та підписавши договір №KGH3RT02472047 від 22.08.2004 та надав для ідентифікації копії паспорту та ідентифікаційного коду, достовірність наданих документів ОСОБА_1 підтвердив власноручним підписом, більше того, документи повністю відповідали загальним вимогам встановленим Постановою ВРУ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України». Якщо клієнт ідентифікований, далі оформляти продукти можна в спрощеному режимі, без повторного заповнення анкет і пред'явлення паспорта. Отже, на підставі раніше отриманих ідентифікаційних даних, ОСОБА_1 підписав Заяву №б/н від 27.10.2006 року, у проходженні повторної ідентифікації не було необхідності. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.10.2006 року (а.с.188 т.1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За положеннями частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім анкети-заяви, позивач також надав Витяг з Умов та Правил, довідку про умови кредитування, виписку та розрахунок заборгованості.
Довідками АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що ОСОБА_1 були видані кредитні картки: 24.05.2006 № № НОМЕР_3 терміном дії до травня 2013 року, 18.09.2012 № НОМЕР_4 терміном дії до червня 2016 року, 23.06.2016 № НОМЕР_5 терміном дії до березня 2020 року та 30.09.2019 № НОМЕР_6 з терміном дії до серпня 2023 року, за якими: 27 жовтня 2006 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 1200 грн; 26 липня 2011 року - 1400 грн; 27 червня 2012 року - 2 000 грн; 26 березня 2017 року - 5500 грн; 23 серпня 2017 року - 10 500 грн; 29 серпня 2017 року - 15 000 грн; 06 вересня 2017 року - 20 000 грн; 26 липня 2018 року - 25 000 грн; 18 червня 2019 року - 41 000 грн; 11 жовтня 2019 року - 39 750 грн; 23 жовтня 2019 року - 10 000 грн; 01 червня 2020 року - 0,00 грн.
Відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, а також поповнював картку, про що свідчить виписка за рахунками.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 27.10.2020 року утворилася заборгованість на загальну суму 55970,15 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 45202,99 грн. (82,16 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 45120,83 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту) та за відсотками - 10767,16 грн.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які надав позивач, погоджені відповідачем при підписанні заяви-анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, на яку послався суд першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення 82,16 грн заборгованості за поточним тілом кредиту та 10767,16 грн заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції не врахував надані банком виписку по рахунку про рух грошових коштів та розрахунок заборгованості, які не спростовані відповідачем, і містять інформацію про непогашену кредитну заборгованість, зокрема за тілом кредиту, що складає 45202,99 грн (у тому числі 82,16 грн за поточним тілом кредиту).
Мотивуючи своє судове рішення тим, що сума заборгованості, розрахована банком, не є сумою наданого кредиту, суд першої інстанції не врахував відомості, які містяться у виписці банку про рух коштів по рахунку, а також те, що розмір базової процентної ставки за кредитом погоджено з позичальником в анкеті-заяві від 27 жовтня 2006 року і ці умови протягом декількох років виконувались позичальником.
Зазначивши, що за наданими банком довідками та випискою по рахунку відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, а також поповнював картку, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих і використаних позичальником коштів, які не були повернуті кредитору в добровільному порядку.
На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування - повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту), - розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту).
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 349/656/20 (провадження № 61-17018св20)
У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 45202,99 грн. З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 41000,00 грн, і використовувався відповідачем.
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню прострочена (не повернута в обумовлений термін) заборгованість за тілом кредиту в сумі 45120,83 грн.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Із урахуванням зазначеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з простроченого тіла кредиту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4847,55 грн. із розрахунку: 1694,55 грн - різниця сплаченого сплачений позивачем судового збору за подання позовної заяви та 3153,00 грн. - за подання апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 45120,83 грн у зв'язку з непогодженням сторонами кредитного договору його розміру і порядку сплати, є помилковим і не відповідає вимогам норм матеріального права, зроблений з порушенням норм процесуального права, без врахування і належної оцінки всіх обставин та наданих сторонами доказів.
Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги і стягнення з відповідача на користь позивача 45120,83 грн заборгованості.
В іншій частині рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року не підлягає зміні, сторонами не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом.
Керуючись статтями 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 45120,83 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 4847,55 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді С.М. Єгорова
О.І. Чельник
В.В. Черненко