Справа № 755/13918/21
Провадження № 2/755/6790/21
"15" листопада 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань Розпутній Я.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Дем'яненко М.В.
представник відповідача - не з'явився,
третя особа- не з'явився,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
17.08.2021 року адвокат Дем'яненко М.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визнання поважними обставини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщин та просить надати йому додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском позивачем строку прийняття спадщини після смерті бабусі, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.
26 серпня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження; витребувано у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни належним чином завірену копію спадкової справи №53/2021, заведеної за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та витяг із спадкового реєстру.
13 жовтня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва підготовче засідання закрито, та справу призначено до розгляду в судовому засіданні по суті вимог.
Згідно з частин 1-2 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
11 жовтня 2021 року представник відповідача Київської міської ради - Солдатченко Л.М. подала відзив на позовну заяву з викладенням міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просила прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна на виконання ухвали суду від 26.08.2021 року направила на адресу суду завірену належним чином копію спадкової справи ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правом подачі письмових пояснень на позовну заяву третя особа не скористалась.
15 листопада 2021 року протокольною ухвалою представнику позивача - адвокату Дем'яненку М.В. за його клопотанням було поновлено строк на подання доказів та задоволено клопотання, яке надійшло через канцелярію суду 15.11.2021 року, про допит свідків.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дем'яненко Микола Володимирович у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та доказів долучених до неї, додатково пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована за однією з позивачем адресою: в квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті бабусі відкрилась спадщина, до складу спадкового майна входить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , співвласником вказаного майна, а саме Ѕ частки вказаної квартири є позивач, який набув право власності внаслідок прийняття спадщини за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 . У встановлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, оскільки проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважав себе таким, що прийняв спадщину. У подальшому, звернувшись 08.06.2021 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено в зв'язку з пропуском строку прийняття спадщини. Відмова була мотивована тим, що на момент прийняття спадщини позивач не був зареєстрований разом із померлою на день її смерті, а тому спадкоємцем пропущений встановлений законом 6-місячний строк для прийняття спадщини.
Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з'явився, разом з відзивом на позов подано заяву про розгляд справи у відсутність уповноваженого представника.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Таким чином, вислухавши учасників судового процесу, наведені сторонами доводи, з'ясувавши фактичні обставини, допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вивчивши матеріали спадкової справи № 53/2021, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дають підстави для ухвалення судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 11.10.2018 року, актовий запис №16597 (а.с.21, 47).
Відповідно до статі 1235 Цивільного кодексу України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 15.08.1998 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Патролою М.Д. за р.н. 2у-799, відповідно до якого заповіла належну їй на праві власності Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 онуку ОСОБА_1 , тобто позивачу по справі. (а.с.19,51).
Право власності померлої ОСОБА_2 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим згідно з розпорядженням Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва №32-628 від 29.07.1997 року та зареєстрованим в Київському БТІ 07.08.1997 року за №1231. Як убачається із вказаного свідоцтва, станом на 29 липня 1997 року квартира належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних долях. (а.с.52).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідусь позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у місті Києві 28.03.2000 року Серії НОМЕР_2 , актовий запис №4150 (а.с.22).
За життя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склали заповіти, відповідно до яких своїм спадкоємцем призначили онука - ОСОБА_1 .
19 квітня 2001 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Вороніною С.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим Десятою Київською державною нотаріальною конторою 14 серпня 1998 року, зареєстрованим за реєстром №2у-796, заповідач майна - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкове майно, на яке було видано свідоцтво, складалось з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . (а.с.53).
Отже, на момент смерті ОСОБА_2 Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 вже належала позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою №10 від 19.04.2001 №1н-1162 та зареєстрованого в Бюро 21.05.2001 за реєстровим №1231, що підтверджується інформаційною довідкою, складеною Київським міським бюро технічної інвентаризації від 10.06.2021 року. (а.с. 50)
З 21.06.2014 року і по теперішній час місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою Дніпровського ГУДМС України в м. Києві в паспорті громадянина України ОСОБА_1 (а.с.23)
Відповідно до вимог ч. 3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
08.06.2021 року позивач, в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України, звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Стрельченко О.В., як такий, що прийняв спадщину за заповітом по факту спільного проживання із померлою (а.с.44).
Постановою приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Стрельченко О.В від 13.07.2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв'язку із пропуском ним шестимісячного терміну для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки останній не був зареєстрований разом з померлою на день її смерті. (а.с. 14, 63)
Як убачається з Витягу із Реєстру територіальної громади м. Києва №65216946 від 08.07.2021 року, в квартирі АДРЕСА_1 станом на 10 жовтня 2018 року були зареєстровані: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_7 (син позивача). Померлу ОСОБА_2 було знято з реєстрації 08 лютого 2018 року. (а.с.58-60).
З витребуваної на підставі ухвали суду від 26.08.2021 року інформації з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вбачається, що громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (соціальний заклад) та одночасно знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 з 25.10.2018 року працівником відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації. (а.с.73).
Відповідно до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємством визнається перехід майна спадкодавця в разі його смерті до іншої особи - спадкоємцю у порядку передбаченому законодавством. Спадкоємець може прийняти спадщину за заповітом або за законом. У випадку, коли спадкодавець склав заповіт, - до спадщини закликаються спадкоємці за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування», часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
У статті 67 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-12 встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Згідно частини другої ст. 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Якщо у відношенні до особи, яка пропустила строк для прийняття спадщини, не надійшла до державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, письмова згода про прийняття цією особою спадщини хоча б від одного із спадкоємців, які прийняли спадщину, або якщо ні один із потенційних спадкоємців не прийняв спадщину - спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини має право звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, що урегульовано ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України.
Як роз'яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Як роз'яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вважав себе таким, що прийняв спадщину, як такий, який постійно проживав разом із померлою бабусею на час відкриття спадщини, однак в подальшому довідався про те, що бабуся з 08 лютого 2018 року була знята з реєстрації за місцем їх спільної реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)
Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача, у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_8 , позивач з дитинства проживав разом з бабусею та дідусем в квартирі АДРЕСА_1 , разом з її донькою навчався в середній загальноосвітній школі №204 та №183 в м. Києві. Про обставини та причини, через які за декілька місяців до смерті ОСОБА_2 було знято з реєстраційного обліку за місцем її постійного проживання, їй нічого невідомо, стверджувала, що ОСОБА_1 та його бабуся завжди проживали за вказаною адресою.
Свідок ОСОБА_6 , яка проживає в сусідньому будинку АДРЕСА_4 та останні 12 років добре знайома з позивачем ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 по день смерті останньої в квартирі АДРЕСА_1 . Від ОСОБА_1 їй відомо, що останній звернувся до нотаріуса оформити свої спадкові права на квартиру після смерті бабусі, однак нотаріус йому відмовив, пославшись на те, що бабусю було знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Тоді ж свідок йому порадила звернутись за правовою допомогою до юристів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупність судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі - ОСОБА_2 , маючи намір прийняти спадщину в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України, подав заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., однак нотаріусом відмовлено у прийнятті заяви з підстав пропущення спадкоємцем строку для прийняття спадщини, в свою чергу на підтвердження поважних причин несвоєчасного звернення до нотаріуса позивачем долучено документи, які підтверджують його необізнаність про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся ОСОБА_2 була знята з реєстрації 08 лютого 2018 року, внаслідок чого він втратив право вважатись таким спадкоємцем, що прийняв спадщину, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, інших спадкоємців за законом або за заповітом судом не встановлено, ці докази приймаються судом як належні та допустимі та такі, що безпосередньо впливали на спроможність позивача своєчасно реалізувати своє право на отримання спадщини, та визнаються як поважні причини.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 Цивільного кодексу України, звернувшись до нотаріуса, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Відповідно до положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету сопору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, ухвалюючи рішення суд встановлює ОСОБА_1 , як спадкоємцю за заповітом майна спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк на один місяць для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1216, 1217, 1233, 1247, 1248, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 76-81, 89, 90, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету сопору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), як спадкоємцю за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , додатковий строк 1 (один) місяць для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 15 листопада 2021 року.
Суддя: І.В.Коваленко