Справа № 755/10481/21
Провадження № 2/755/5395/21
"15" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» про захист прав споживачів, відшкодування шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» (далі - ТОВ «ОККО-Драйв») на її користь 7 660,53 грн завданих їй збитків та моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 лютого 2021 року позивач на належному їй автомобілі Тоуоtа Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаному бензиновим двигуном, під'їхала на АЗС ОККО № КВ17, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дніпровський
р-н, просп. Шухевича, буд. 32. У машині позивача, окрім неї, знаходився також її чоловік - ОСОБА_2 . До позивача підійшов працівник АЗС ОККО № КВ17, якому було повідомлено про бажання заправити автомобіль бензином 95 «пульс». Також інформація про пальне для автомобіля була зазначена на кришці паливного бака автомобіля позивача. На касі АЗС ОККО
№ КВ17 позивач повідомила оператора про бажання заправити повний бак автомобіля, після чого відбулась заправка, позивач розрахувалась за придбане пальне, і продовжила рух на автомобілі. Проїхавши приблизно 3-4 км автомобіль позивача прийшов у технічну несправність. Перевіривши чек, позивач зрозуміла, що в бак автомобіля замість замовленого бензину було заправлено дизельне пальне «ДП-Арк-Євро5ВО», об'ємом 40 літрів. Після виявлення причини зупинки автомобіля, позивач зателефонувала на гарячу лінію відповідача за телефоном НОМЕР_2 та повідомила про подію. Через 1,5 години після її дзвінка до місця вимушеної зупинки автомобіля прибув ОСОБА_3 , який представився як супервайзер мережі заправних станцій «ОККО» на лівому березі. Після перегляду відео з камер відеоспостереження, які встановлені на вулиці та біля каси вказана особа повідомила позивачу, що «ОККО» може компенсувати вартість ремонту автомобіля та запропонував станцію технічного обслуговування. Також представником АЗС повідомлено, що компанія «ОККО» такі витрати не компенсує, вони будуть покладені на винних працівників АЗС ОККО № КВ17. З пропозицією ОСОБА_3 врегулювати суперечку позивач не погодилась, оскільки вважала, що ситуація сталася виключно з вини працівників АЗС ОККО
№ КВ17, а відтак витрати щодо ремонту автомобіля повинен нести відповідач у повному обсязі. У зв'язку з цим, 26 лютого 2021 року позивач звернулася до відповідача з вимогою щодо організації ремонту автомобілю, проте жодних відповідей на дату подання даної позовної заяви так і не отримала. Просила позов задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ТОВ «ОККО-Драйв» відзив на позов не подав. Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, отримав 12 серпня
2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до фіскального чеку від 25 лютого 2021 року № 9540, виданому ТОВ «ОККО-Драйв» АЗС з магазином № КВ17 (м. Київ, Дніпровський р-н, просп. Шухевича Р., буд. 32) вбачається, що за придбання ДП-Арк-Євро 5ВО учасником ОСОБА_1 сплачено 1 163,60 грн.
Згідно із актом виконаних робіт від 26 лютого 2021 року № 210000847, виданим Приватним підприємством «Компанією «Автодок» на замовлення ОСОБА_1 , по ремонту автомобіля Toyota Auris, 1,6 L Бензин, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, виконано такі роботи: бак паливний зняти та встановити, бак паливний чищення, фільтр паливний заміна, мийка технічна. Загальна вартість виконаних робіт 1 740,00 грн. Для ремонту вказаного вище автомобіля використано такі матеріали: фільтр паливний, масло Toyota 5w30 0.946, кліпса автомобільна, бензин. Загальна вартість використаних матеріалів становить 2 424,11 грн. Загалом Приватне підприємство «Компанія «Автодок» надано замовнику ОСОБА_1 послуг на суму 4 996,93 грн.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, газом, маслами, мастилами (далі - Правила).
Згідно з пунктом 11 Правил (в редакції, станом на дату розгляду справи) шкода, завдана життю, здоров'ю споживача або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб'єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством.
Відповідно до пунктів 34, 35 Правил (в редакції, станом на дату розгляду справи) заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо -, масло - та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.
До спірних правовідносин, враховуючи існування між сторонами споживчих відносин, підлягають застосуванню відповідні правила Закону України «Про захист прав споживачів», а також спеціальні правила про роздрібну купівлю-продаж.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковими документами).
Згідно із частиною 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
Відповідно до статті 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
Відповідно до статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування йому майнової та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 161/626/17 (провадження № 61-31017св18 ) міститься висновок, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.
Відповідно до статей 76-81, 265 ЦПК України вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.
До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, слід зазначити, що однією із засад судочинства є, зокрема, визначена статею 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 67 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 на його обґрунтування зазначила лише те, що відповідачем були неякісно надані послуги із заправки належного їй автомобіля, що призвели до технічної несправності транспортного засобу та спричинили позивачу збитки, пов'язані з ремонтом належного їй автомобіля, придбанням невідповідного продукту, що спричинило також моральну шкоду.
Однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивач суду не надала.
До матеріалів справи позивачем долучено лише фіскальний чек на придбання 25 лютого 2021 року дизельного палива на суму 1 163,60 грн. З даного фіскального чеку не можливо встановити, що відбувалася заправка саме вказаного у позові автомобіля та саме позивачем.
До позовної заяви позивач не долучила свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, якому у зв'язку з неправомірними діями відповідача (на думку позивача) спричинено технічні несправності. Таким чином, судом не може бути встановлено власника відповідного транспортного засобу та, відповідно, особу, якій (у разі доведеності) спричинено шкоду.
Крім того, судом не видається можливим встановити причинно-наслідковий зв'язок між виходом з технічного ладу вказаного автомобіля та діями відповідача, оскільки позивачем до позову не долучено доказів, що 25 лютого 2021 року на ТОВ «ОККО-Драйв» АЗС з магазином № КВ17 за адресою: м. Київ, просп. Р. Шухевича, буд. 32 було здійснено заправку саме автомобіля Тоуоtа Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 , та заправка автомобіля відбувалася саме ОСОБА_1 , яка є його власником. Крім того, позивачем не надано доказів, що заправка автомобіля відбувалася саме працівниками відповідача та доказів того, що позивачем дійсно було замовлено бензин, а не дизельне паливо.
Такими доказами могли б бути записи з камер відеоспостереження, показання свідків, письмові запити на адресу відповідача тощо, однак позивачем таких доказів до матеріалів позову не долучено, та клопотання про їх витребування, у разі неможливості самостійно надати такий доказ, не заявлено.
У наданому позивачем акті виконаних робіт від 26 лютого 2021 року не міститься відомостей про проведення діагностики автомобіля Тоуоtа Auris, державний номерний знак
НОМЕР_1 , та відомостей про причину технічних несправностей даного автомобіля, у зв'язку з усуненням яких Приватним підприємством «Компанія «Автодок» надано ремонтні послуги та використано матеріали на вказану в акті суму.
Крім того, позивач стверджує, що вона зверталася до відповідача з вимогою щодо організації ремонту автомобіля та покриття всіх витрат.
Таку вимогу позивач долучає до матеріалів справи. Однак з її змісту не можливо встановити кому вона адресована, оскільки адресатом зазначено «Усі, кого це стосується». Крім того, не можливо встановити, чи направлялася така заява саме відповідачу, оскільки позивачем до заяви не долучено доказів на підтвердження поштового відправлення, квитанції та штрих-коду поштового відправлення.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надано доказів, що саме неправомірними діями відповідача їй було спричинено шкоду та що таку шкоду було дійсно спричинено, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків, пов'язаних з виходом з ладу автомобіля.
До того ж, позивач, реалізуючи на власний розсуд свої права, визначені статтею 43 ЦПК України щодо подання доказів, заяв та клопотань тощо, в обґрунтування даної своєї позиції шляхом витребування доказів, які передбачені правилами статті 84 ЦПК України, не скористалась та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своїх вимог.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого
2010 року).
Оцінивши у сукупності досліджені судом докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, відсутні передбачені статтями 1166, 1192 ЦК України підстави для цивільної відповідальності ТОВ «ОККО-Драйв» перед ОСОБА_1 , а тому, відповідно, відсутні і передбачені статтею 1167 ЦК України підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди.
Таким чином, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, статтями 22, 23, 1167 ЦК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» про захист прав споживачів, відшкодування шкоди, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 15 листопада 2021 року.
Суддя О.О. Хромова