Справа № 752/24059/21
Провадження № 1-кс/752/8665/21
10 листопада 2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі т.в.о. начальника ІТТ ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про забезпечення дотримання прав підозрюваного, шляхом переведення підозрюваного з Ізолятора тимчасового тримання до ДУ «Київський слідчий ізолятор», в порядку ст.206 КПК України,
встановив :
В провадження слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена скарга.
В обгрунтування скарги адвокат ОСОБА_4 зазначає, що 04.10.2021 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12021100010002373 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, офіційно не працевлаштованого, без місця проживання та реєстрації на території України, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Станом на 15.10.2021 року ОСОБА_5 утримується в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в м. Києві за адресою: вул. Ремонтна, 7.
Вважає, що тримання підозрюваного в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в м. Києві є незаконним, порушує право повагу до людської гідності та презумпцію невинуватості.
Враховуючи наведене, адвокат ОСОБА_4 просить зобов'язати уповноважених осіб СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні №12021100010002373 забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом його переведення з Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в м. Києві до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд скарги за його відсутності зазначив, що вимоги скарги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Т.в.о. начальника ІТТ ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в м. Києві з 05.10.2021 року по 13.10.2021 року та 13.10.2021 року був конвойований в СІЗО. Зазначив, що відповідно до наказу 60 ДСК від 20.01.2005 року підозрюваний може перебувати в Ізоляторі тимчасового тримання не більше десяти днів.
Вивчивши матеріали скарги та долучені до неї документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог статті 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
При цьому, у статті 28 Конституції України зазначається про те, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Аналогічна позиція дублюється і у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Як встановлено в ході розгляду скарги, 04.10.2021 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12021100010002373 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, офіційно не працевлаштованого, без місця проживання та реєстрації на території України, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, наведене дає підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний утримується під вартою на підставі вмотивованого рішення суду про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Як вбачається з аналізу вказаної норми Закону, Ізолятор тимчасового тримання не входить до переліку установ для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою.
Крім цього, у відповідності до п. 2.1. розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку в Ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.12.2008 № 638, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2009 р. за № 137/16153 ІТТ є спеціальними установами для роздільного тримання: осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; осіб, затриманих на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу; осіб, стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 3 діб (якщо доставляння ув'язнених до слідчого ізолятора (далі - СІЗО) у цей період неможливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть утримуватись в ІТТ не більше 10 діб); засуджених, які прибули із СІЗО та установ виконання покарань у зв'язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих (розшукових) дій; адміністративно арештованих - за відсутності спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту.
Як вбачається зі змісту скарги, підозрюваний, будучи особою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, станом на 15.10.2021 року утримується в Ізоляторі тимчасового тримання.
Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував в Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП в м. Києві з 05.10.2021 року по 13.10.2021 року та 13.10.2021 року був конвойований в СІЗО.
Тобто, станом на день звернення з відповідною скаргою до слідчого судді (15.10.2021), підозрюваний перебував у СІЗО.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 26, 206, 369-372, 582 КПК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», слідчий суддя, -
постановив:
у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про забезпечення дотримання прав підозрюваного, шляхом переведення підозрюваного з Ізолятора тимчасового тримання до ДУ «Київський слідчий ізолятор», в порядку ст.206 КПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1